Мінус Коломойський...
Чотири олігархи, три олігархи, два олігархи... Укрінформ спробував з’ясувати чи вбачаються ознаки кінця олігархічної системи
Рішення про націоналізацію Приватбанку привертає максимум уваги не лише з точки зору ризиків, що воно несе, впливу на економіку України, участі в процесі тих чи інших зацікавлених осіб і розмірковувань на тему – а що ж далі буде… «Приватбанк» - це основний актив у фінансово-промисловій групі Приват, і ось-ось один з центральних олігархів України залишиться без нього. Але чи можна буде тоді вважати Ігоря Коломойського олігархом? Водночас і решта найпотужніших олігархів країни теж відчутно здали позиції і капітали… Дмитро Фірташ – у Відні уже другий рік поспіль відбивається від американської Феміди, Віктор Пінчук на гачку у НАБУ в справі про хабарі, які, за твердженням того ж Коломойського, передавалися йому, а також пінчуківському тестю – екс-президенту Кучмі, Янукович-молодший ховається в Росії, брати Клюєви і Онищенко-Кадиров – в бігах, а на українському Сході –вотчині Ріната Ахметова - взагалі йде війна. Тепер виходить, що і Коломойський – увійшов до цієї ж компанії? Тобто український олігархат, який формувався з середини 1990-х і на початку 2000-х на основі політичного впливу прибрав собі до рук величезний шматок нашої економіки, нині - переживає очевидну кризу, якщо не сказати прямо - крах.
Відтак Укрінформ звернувся до експертів, аби з’ясувати – можливо, ми нарешті дочекалися краху олігархічної системи чи ж незабаром у сферах, що стають «вакантними», слід очікувати появи «олігархічного молодняка» - неоолігархів?
Сергій Таран, політолог
«Поява неоолігархії можлива лише за умов повернення старих схем»
Так, останні два роки дійсно бачимо поступове відсунення олігархів з політично-економічної сфери країни. І це не можна зробити за один день, тому що за кожним олігархом стоїть купа робочих місць, конкретні підприємства і цілі галузі. Наприклад, той же Приватбанк, де у більшості населення є рахунки. Тому відбувається поступове реформування економічно-політичного сектору, внаслідок чого олігархи поступово втрачають вплив.
Олігархія – це не підприємство і не люди, а система. Якщо далі запроваджуватиметься державне фінансування політичних партій, діятиме е-декларування тощо, то незалежно від того, які це люди, вони не зможуть мати такий уже потужний вплив. Треба відрізняти олігархію від великого бізнесу. Олігархія отримує надприбутки від монополій і від політичних рішень, які працюють на інтерес конкретних підприємств. Поява неоолігархії можлива лише за умов повернення старих схем.
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ:
Власність уже поділено – нео-олігархам нема звідки взятися
Я б не говорив поки що про крах олігархічної системи. Та ж ситуація з Приватбанком – велике питання: чи це проблема для Коломойського, чи навпаки, позбутися потенційного проблемного активу, одержавши за нього реальні гроші – це благо.
Олігархи були продуктом пострадянської системи і ґрунтували свій влив у бізнесі на основі того, що мали доступ до політики. Олігархічна модель утвердилася за часів Кучми. Наближені до Кучми люди отримували доступ до державних підприємств, преференції у веденні бізнесу і на цій основі будували бізнес-імперії. Зараз старі олігархи переживають певну кризу. Безперечно є когорта людей, які б хотіли їх замістити, і знову ж таки це люди наближені до прийняття політичних рішень. Але навряд чи вони стануть великими олігархами – великий перерозподіл власності уже відбувся, а ресурси і засоби достатньо обмежені, та й політична влада більш обмежена, ніж, наприклад, за часів Кучми. Тому у нас можуть сформуватися лише недоолігархи чи напіволігархи.
Найголовніша проблема олігархічної моделі в Україні полягає не у політичних змінах, а в тому, що в нас зараз, так би мовити, «складні відносини» з Росією. Власне ці олігархи і піднялися на економічних відносинах з Росією, тому зараз, безперечно, на них чекає криза. Але це криза не системна, а криза фінансів і впливу. На жаль, не можна поки що говорити, що ми відходимо від олігархічної моделі економіки.
Олексій Гарань, професор політології НаУКМА, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи"
«Говорити про те, що систему вже зламано – ще зарано»
Зараз робляться необхідні кроки для деолігархізації економіки – підвищення прозорості, судова реформа, створення інститутів, які займаються боротьбою з корупцією. Тенденція є, але вона не така швидка, як би нам цього хотілося після Євромайдану. Частково це пов’язано з війною: за цих умов повномасштабна боротьба з олігархами означала б певний підрив стабільності політичної системи.
Проблеми з Приватбанком накопичувалися роками. Банк видавав забагато кредитів компаніям, які були афілійовані з акціонерами. Держава могла б зайняти відсторонену позицію. Але оскільки майже половина наших громадян мають там вклади, то рішення про націоналізацію прийнято в інтересах вкладників, оскільки банк би збанкрутував. Певним чином можна говорити про послаблення позицій Коломойського, Фірташа, об’єктивно послабився і вплив Ахметова. Але говорити про те, що систему вже зламано – ще зарано, бо роботи попереду дуже багато.
Поки система не змінена повністю, можливість виникнення нових олігархів з’являється. Але це вже не та система, яка була за часів Кучми чи Януковича».
Юлія Горбань, Київ.
