Ми змогли інфікувати владу страхом перед суспільством
Не варто чекати на третій Майдан, бо Майдан-3 вже стався. Саме Євромайдан 2013–2014 років голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає третім, на чому й наголосив під час круглого столу «Річниця Майдану». Історик нагадав, що першим Майданом була Революція на граніті 1990 року. Навіть географічно вона відбувалась в тому самому місці, що й другий – Помаранчевий, та третій – Революція Гідності. «І якщо ми зараз говоримо про наростання нового Майдану, то треба говорити вже про четвертий Майдан», – запевнив експерт.
Розмірковуючи над тим, чим був Майдан для України, Володимир В’ятрович наголосив, що це було повстання: «Майдан був рухом спротиву, рухом опору, рухом протесту, який, врешті-решт, переріс у повстання». Історик пояснив, що хоч складовими народного гніву була боротьба за демократію, європейський вибір і «українську Україну», однак насправді Майдан виступив проти влади, яка почала реабілітацію всього радянського – від директив до репресивних методів. «Саме за часів правління Януковича ми знову отримали культ в’язнів, цензуру, проблему заборони масових зборів. Янукович упевнено повертав нас у радянське минуле. І найбільш яскравим прикладом того, в якій країні ми могли б жити, були останні місяці правління Януковича. Це був пришвидшений курс радянської історії: викрадення активістів, розстріл мирних демонстрантів у центрі столиці. Це була б країна, в якій піддавали б тортурам людей, відбувалися б показово несправедливі суди. Все це було б поверненням у радянське минуле». Саме тому останнє повстання на Майдані історик називає антирадянським. Адже й одним із символів Майдану став «ленінопад» . А Ленін для багатьох українців був уособленням всього радянського.
Відповідь на те, чи переросте повстання у революцію, на думку Володимира Вятровича, поки що шукати зарано: «Коли ми говоримо про Революцію Гідності, про переродження кожного з нас, народу, то воно сталося. Але чи зможемо ми енергію масового протесту трансформувати у системні політичні реформи, які дозволять нам перетворитися в революцію, покаже час». Історик нагадав, що вже було змарновано такого роду протести у 1990–1991 роках і суспільство не змогло трансформувати їх в успішні перетворення, не змогло скористатися воно й своєю перемогою після Майдану 2004 року. Тепер залишається питання, чи зможуть громадяни скористатися своєю перемогою в 2013-14 роках. Володимир В’ятрович плекає надію, що зможе, адже громадські активісти вже мають чималий досвід. «Однією з основних помилок 2004 року була та, що активісти сказали, мовляв, ми своє відвоювали, і відійшли. І те, що зараз багато активістів, молоді пішли у політику, дає шанс на зміни. Добре, що молоді люди йдуть і у виконавчу владу, адже виконавча робота може «перетерти» будь-яку законодавчу ініціативу, тому вона важлива, — зазначив експерт. — Ми змогли інфікувати владу страхом перед суспільством. Якби цього не відбулося, ми мали б Білорусь, де молодь інфікована страхом перед державою», – констатував Володимир В’ятрович.
