Ми вистояли. Про перемоги та невдачі України

Головний наш успіх минулого року полягає в тому, що Україна вистояла. Ми два роки живемо в умовах агресії з боку Росії, неоголошеної війни, плюс ми змушені проводити в цей час досить болючі економічні реформи. Тому головне – що ми вистояли, що процес іде.

З першого січня запрацювала Зона вільної торгівлі, передбачена Угодою про асоціацію. Це теж несе нам певні виклики; росіяни вже заговорили про економічну блокаду, що повністю суперечить домовленостям про Зону вільної торгівлі, укладеним в межах СНД, тобто росіяни порушують цю угоду. Тим не менш, переорієнтація українського експорту йде, і я думаю, що Зона вільної торгівлі з ЄС в перспективі дасть позитивні результати, попри усі нинішні труднощі.

Чому я почав з зовнішньої політики? Тому що саме Угода про асоціацію була тим, з чого почався Євромайдан.

Також варто зазначити, що Україна отримала рішення Єврокомісії про надання безвізового режиму, тобто процес вийшов на фінішну пряму. І навіть виходячи з найгірших бюрократичних прогнозів, безвізовий режим має запрацювати влітку цього року. У нас дуже часто коментарі стосовно ситуації в Україні йдуть під гаслами #всепропало та #зрада. Ми чули дуже часто, що безвізового режиму не буде, тому що його не буде ніколи, оскільки ЄС не хоче нам його надавати, від таких людей, як Ляшко, Корбан, Балога, навіть від Самопомочі – Березюк та інші його колеги казали, що під час війни немає про що говорити. Насправді ж ЄС продемонстрував, що хоче дати нам безвізовий режим.

Ще одним підсумком цього року є те, що продовжено санкції проти Росії - це також важливий успіх України.

Тепер до внутрішньої політики. До успіхів я відніс би те, що, попри всі проблеми, у нас збереглася коаліція, почалося реформування в ряді сфер – патрульна поліція, створення Антикорупційного бюро, початок судової реформи (до речі, запропоновані у цьому питанні зміни до Конституції позитивно оцінені Венеційською комісією). 

Невдачі – це повільність реформування та боротьби з корупцією, відсутність покарання прихильників Януковича, винних у злочинах, а також неприхований популізм у політиці та медіа, який розхитує та дестабілізує країну.

Розглядаючи реформи, ми маємо розуміти, що зараз закладаються дуже важливі інституційні зміни: створення нових інституцій, прийняття законів. Ми бачимо певний прогрес; його визнають і наші західні партнери – це пов’язано з фінансуванням МВФ, рішенням Єврокомісії про відміну віз.

Але тепер наступає період втілення усього цього в життя. Недостатньо створити Антикорупційне бюро або навіть провести відкритий конкурс за участю громадськості: треба, що обрані люди почали працювати. Це буде випробування: треба, щоб вони не опинилися в ситуації, коли одних можна переслідувати, а інших – ні. Тобто потрібне безпосереднє втілення верховенства права і реальна боротьба з корупцією.

Також країні потрібно уникнути дострокових виборів. Склад парламенту у такому випадку буде не кращим, а, можливо, й гіршим, ніж зараз. Абсолютно очевидно, що в умовах війни, в умовах економічної кризи щорічне проведення виборів буде лише посилювати владу радикалів та популістських сил.