Масова мобілізація в РФ реалістична, якщо російському керівництву вдасться зробити коректну інформаційну підготовку населення — Тарас Жовтенко
Пріоритети головнокомандувача Валерія Залужного, чи є у росіян коридор для виходу з глухого кута та чи здатна Росія на масову мобілізацію – про це та інше в інтерв'ю журналіста Віталія Портникова з безпековим аналітиком Фонду «Демократичні ініціативи» Тарасом Жовтенком в етері телеканалу Espreso.TV
– Що з пріоритетів, які висунув у своїх есе та інтерв'ю для видання The Economist головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, ви виділяєте як найбільш важливе?
– Генерал Залужний зосередився на найважливіших моментах, пов'язаних з аналізом поточної ситуації на фронті. Він зазначив, що вона справді зайшла в глухий кут, з огляду на те, що росіяни змогли пристосуватися до ситуації, дивлячись на те, як Захід допомагає Україні, надаючи їй нові види озброєнь. Ця зброя передається надто повільно і в надто малих кількостях, щоб мати вирішальний вплив на полі бою. І це дало змогу росіянам трансформувати свої підходи до тактики, стратегії і до того, яку зброю і в яких кількостях отримує Україна. Тому це певною мірою стратегічний програш для наших західних союзників, які, очевидно, намагалися чинити політичний тиск на російське керівництво для того, щоб дати зрозуміти, що ситуація на полі бою для росіян не покращиться і що Захід готовий стояти з Україною до кінця. Можливо, таким чином Захід сподівався змінити підходи до того, як російське керівництво бачитиме війну в Україні. Але на противагу цьому російське керівництво повело себе абсолютно по-диктаторськи. Вони зачистили свій інформаційний і політичний простір і підготувалися до того, щоб затягнути паски росіян до такої міри, що єдиним варіантом гідного життя для них буде йти і вмирати за Путіна в Україні. Так вони гарантуватимуть можливість продовжувати цю війну принаймні в середньостроковій перспективі. Тому генерал Залужний наголошує, що для того, щоб вийти з цієї ситуації, потрібні радикальні технологічні рішення, щоб Україна якнайшвидше отримала ту зброю, яку нам обіцяли. Насамперед мова йде про F-16, хоча б першу партію в 6-8 одиниць, яка може змінити ситуацію принаймні на одному напрямку. А також – про далекобійну версію ракети ATACMS з дальністю польоту 300 км. Ця позиція Вашингтона щодо постачання ракет ATACAMS дуже близька до позиції щодо постачання 600-кілометрових ракет Taurus. Це саме ті технологічні рішення, які дозволять нам принаймні побачити коридор виходу з цієї патової ситуації на полі бою і підготувати Збройні сили України до весняно-літньої наступальної кампанії.
– А чи є у росіян коридор для виходу з глухого кута? Що вони можуть зробити задля цього?
– Насправді у росіян може бути дві позиції – одна, пов'язана з військово-технічними, а друга – з політичними та стратегічними питаннями. Щодо політичних і стратегічних питань, то це фактично надія Росії використати гібридні інструменти в 2024 році, коли ми стикнемося з дуже потужною хвилею національних виборів у наших ключових східноєвропейських союзників. Це і вибори до Європарламенту навесні 2024 року, і складна президентська кампанія в США, яка, припаде на кінець весни і літо 2024 року. За допомогою гібридний інструментарій, за допомогою якого путінський режим намагатиметься забезпечити, щоб ці п'ять пунктів Залужного або взагалі залишилися невиконаними, або їх реалізація була відкладена рівно на стільки часу, щоб росіяни змогли знову пристосуватися до нових реалій на полі бою, як вони це вже зробили. У військово-технічному аспекті Росія продовжуватиме переорієнтацію економіки на військові потреби. І навіть якщо вона не матиме доступу до сучасних технологій озброєнь, вона все одно не позбавлена можливості збирати якісь примітивні танки, ракетні або ствольні артилерійські системи, які виконуватимуть свою функцію на полі бою. Ця функція дуже чітко вписується в те, як російське військове керівництво взагалі бачить війну – росіяни традиційно воювали, кидаючи шапки у ворога, для них завжди була важлива кількість, і ця кількість мала бути мінімально оперативною на полі бою, але достатньо примітивною, щоб її не було шкода покласти сотнями і тисячами в землю. Цей потенціал Росії все ще досить серйозний і достатній для того, щоб підтримувати ту інтенсивність операцій. Тому ці два пункти, я думаю, можуть бути ключовими в російській контрпозиції до ініціатив і тез, які озвучив генерал Залужний.
– Як ви вважаєте, чи здатна Росія на масову мобілізацію, чи це малоймовірно?
– Це реально, якщо російському керівництву вдасться належним чином підготувати населення за допомогою правильної інформації. Ми вже бачили на багатьох прикладах, починаючи від Пригожина і закінчуючи інцидентами в Махачкалі, що, з одного боку, російський апарат безпеки в таких критичних ситуаціях нічого не контролює в країні, а з іншого боку, правильна побудова інформаційного поля російською владою дозволяє ці певні моменти якщо не загасити, то принаймні спрямувати в потрібне русло. Тобто, якщо російському населенню, яке на дві третини – пластилін, з якого можна зліпити все, що завгодно, сьогодні сказати, що Пригожин – герой Бахмута і рятівник, а завтра сказати, що він злочинець і зрадник батьківщини, то це буде сприйнято за чисту монету. Тому за належної підготовки населення та інформаційного поля мобілізація в Росії можлива. Єдине, що для цього потрібно зробити – створити серйозні передумови. А оскільки путінський режим поступово входить у свій черговий виборчий цикл, Путін наразі не розкручує цю тему. Фактично, російські пропагандисти отримали методичку, яка забороняє їм взагалі вживати слово «мобілізація», а говорити натомість про волонтерів, добровольчі формування і так далі. Але очевидно, що після президентських виборів в Росії ситуація змінюватиметься, і врешті-решт путінський режим шукатиме ті обставини та декорації, в яких ідея масової мобілізації могла б бути адекватно продана російському населенню з мінімальними політичними ризиками для самого путінського режиму.
– На вашу думку, чому російське суспільство має таку аморфну свідомість, чому можна без жодних ризиків для режиму замінити один пропагандистський пазл на інший?
– На це є кілька причин. Перша полягає в тому, що насправді цей стан свідомості російського населення протягом щонайменше двох десятиліть правління Путіна формувався двома компонентами. Ключовий із них – це деградація системи освіти загалом і здатності критично мислити. Другий компонент – це інформаційний тиск, інформаційне промивання мізків, яке загалом демонструвало російському населенню зовсім іншу, спотворену, картину реальності. В таких умовах немає жодної проблеми надати населенню ті форми світосприйняття, які потрібні путінському режиму. Але це результат системної роботи, яка ведеться в кількох напрямках. Це не тільки російська пропаганда, це і освіта, і формування певних світоглядних установок на різних етапах соціалізації російського громадянина. На кожному з цих етапів закладалося щось таке, що формувало наступний етап, і в підсумку переважна більшість населення Росії вийшла на рівень тваринного сприйняття інформації, без будь-яких зачатків критичного аналізу або об'єктивного судження про те, що їм говорить пропаганда, офіційні особи, що вони чують в інформаційному просторі.
