Марія Золкіна: Не відтерміновувати, а прокомунікувати формат місцевих вибрів на Донбасі з суспільством і західними партнерами, які не сприймають аргументів на користь обмеження виборів

Тетяна Трощинська: На вашу думку, рішення проводити вибори на території Донеччини та Луганщини правильне?

Марія Золкіна: Загалом, рішення проводити вибори правильне. Ніхто не може позбавити людину її конституційного права. Інша справа, в запропонованому проекті змін до Конституції закладено децентралізацію, яка запрацює з 2017 року. Поки що в новому законі про місцеві вибори депутати зробили таку «лазейку», щоб визначитися як проводити вибори на Донбасі. І поки визначило таку формулу: ЦВК подасть Верховній Раді, ВР затвердить перелік того, де ці вибори можуть не відбутися. Основна проблема у тому, що це питання досі відкрите. Попри те, що рішення досі немає, я переконана, що є населені пункти на території Донецької т Луганської області, в яких вибори не треба скасовувати, а узгодити формат відтермінування. Цей перелік має бути зроблений на основі реального дослідження ситуації.

Тетяна Трощинська: Треба пояснити на основі чого створюється цей перелік.

Марія Золкіна: Це найважче. Наприклад, Дзержинськ. У місті було достатньо спокійно, функціонально місто працювало, але через обстріли знову стало «гарячим». Проблема з критеріями, по яким визначатимуться ці пункти. І чи безпека громадян це буде. Рішення досі нема. Якщо б це рішення проговорювалося з міжнародними партнерами, тоді було б легше зараз виносити на державному рівні і збоку Західних партнерів не було б супротиву. А зараз виходить так, що на нас тиснуть із Заходу, щоб ми зробили можливим проведення виборів. В той же час, як може міжнародна спільнота, яка хоче, щоб питання наших співвітчизників врегулювалося, як може спокійно погодитись на таке зненацька проголошене рішення: не проводити десь на звільненій території?

Тетяна Трощинська: Павло Жебрівський вважає, що на Донеччині до 2017 року треба відкласти вибори. З чим це може бути пов’язано?

Марія Золкіна: Головним критерієм, яким послуговується і Донецька, і Луганська Адміністрації – це питання безпеки та можливих диверсій. Деякі кандидати в умовах війни погрожують місцевій владі, що вони влаштують диверсії, якщо вони не будуть впевнені, що їх ресурси, вкладені у виборчу кампанію, не увінчаються успіхом. Абсолютна більшість прифронтових територій не забезпечена українським теле- та радіомовленням. Там, де працюють військово — цивільні адміністрації, люди споживають інформацію з російських телеканалів. Інше питання – питання тих, хто залишився на місцях, але проводив псевдо референдуми. Тепер вони не просто не покарані, а виконують якісь функції як представники місцевого самоврядування чи держслужбовців. Ці люди отримають шанс балотуватися. Цей аргумент виходить за рамки виборчого законодавства, тому що це проблема правоохоронних органів.

Анастасія Багаліка: Звільнені міста мають різне ставлення до цього питання, що велика кількість людей із сумнівною репутацією можуть прийти до влади у містах?

Марія Золкіна: Ставлення до людей, які можуть бути обраними, абсолютно невизначене. Наприклад, кілька місяців тому ми проводили дослідження в Сєвєродонецьку та Старобільську. На той момент більше 90% не знали як має виглядати той кандидат, за якого вони могли б віддати свій голос на виборах. В Старобільську ця цифра зупинилася на 80% людей. Ставлення до тих, хто може бути обраним є невизначеним. Там, де сепаратизм та проросійські рухи знаходили відгук у більшої частини населення, то там люди більше голосуватимуть за тих, хто минулого року став ніби на їхній бік.

Місцеві активісти наголошують, що не треба проводити вибори зараз, але є інша частина місцевої громади навпаки каже, що не треба відділяти Донбас, щоб не створювати у місцевого населення відчуття відокремленості.

Анастасія Багаліка: Як бути з пунктом Мінських домовленостей на окупованих територіях?

Марія Золкіна: Найкраще, що може зробити влада – це організувати обговорення місцевих виборів. Здійснити діалог з громадянським суспільством. Якщо не буде дискусії, у нас будуть проблеми зі сприйняттям, у першу чергу представниками Донецької та Луганської областей.

Є тиск із Заходу, щоб Україна почала виконувати Мінські домовленості. Небезпека заключається в тому, що, можливо, в один момент, те, що виборами не буде буде вирішено визнати виборами. Є такий варіант, що вибори на певній території на звільненій Луганщині і Донеччині можуть відтерміновуватися на підставі того, щоб колись синхронізувати вибори з територіями, нині непідконтрольними Україні. Цей ризик є. І формат закритих кулуарних обговорень неприпустимий.

Тетяна Трощинська: Чому, опитані громадяни, не можуть визначитися за кого проголосувати?

Марія Золкіна: Партії не працюють зараз на підвищення електоральної активності. Інша причина, яка насправді є базовою – людей турбують зовсім інші речі: робота, відновлення інфраструктури, невиплата соціальних виплат. Це питання функціональної спроможності влади. Але якщо вибори не відбуваються у тих містах, де вони мали б відбутися, ми не можемо прогнозувати, що рівень апатії залишиться таким самим.

На мій погляд, найперша задача – це змотивувати людей прийти.