Кожна третя українка/ець готові долучитися до організованої протидії корупції

Результати Національного антикорупційного опитування, проведеного у липні-серпні 2018 року Програмою сприяння громадській активності «Долучайся!», демонструють що 36,4% українців готові долучитися до різних форм організованої боротьби з корупцією. Найбільш популярними формами протидії є повідомлення про випадки корупції у засобах масової інформації або соціальних мережах (12,6%). Близько 9% опитаних готові брати участь у публічних акціях протесту, підтримувати антикорупційні громадські організації та підписувати петиції, або ж повідомляти правоохоронні органи про випадки корупції. Про свою фактичну участь у антикорупційних заходах повідомили 11.5% респондентів, що залишає значний потенціал до збільшення рівня залученості. Українці,  які стикались з проявами корупції особисто або через членів їх родини, демонструють набагато більшу готовність до активної протидії корупції  ніж широкий загал (45,6%).

На думку опитаних, корупція є однією з трьох найбільших проблем в Україні, при чому, саме політична корупція на найвищому рівні становить найбільшу загрозу: про це заявили 92,5% громадян. Побутова корупція, з якою респонденти стикаються у повсякденному житті, розглядається як менш серйозна проблема (81,6%). Корупцію в бізнес-середовищі вважають серйозною проблемою 72,4% респондентів.

Загальне сприйняття  рівня  корупції майже не змінилося з 2015 року. Однак, порівняно з 2015 роком набагато більше громадян вважають корумпованими Верховну Раду, Кабінет Міністрів та Президента України, і значно менша їх частка вірить, що ці органи бажають боротися з корупцією. Лідерами серед органів влади у бажанні боротися з корупцією, на думку громадян, є новостворені антикорупційні органи – НАБУ, НАЗК та САП (у бажання боротися з корупцією з боку цих установ вірить близько 16% опитаних). Найбільше ж, на думку опитаних, з корупцією бажають боротися прості люди (72,7%), ЗМІ (47,3%), та неурядові організації (41,9%). Бар’єрами для участі громадян у антикорупційні активності є невіра у те, що їхня участь допоможе досягти позитивних змін (71,8%), брак гарантій безпеки (70,9%) та недовіра до органів влади (68.3%). Також, дві третини (66,4%) опитаних зазначили, що вони мало обізнані про доступні для них засоби боротьби з корупцією.

Короткий огляд, який наводиться нижче, подає основні результати дослідження стосовно кожної з більш широких дослідницьких тем, що розглядаються в опитуванні.

Антикорупційне опитування було проведене на замовлення Пакт в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (USAID)[1]. Метою даного широкомасштабного дослідження громадської думки щодо стану корупції в Україні  було дослідити зміни в сприйнятті та досвіді корупції починаючи з 2007 року. Дане дослідження будується на методології, що була застосована в дослідженнях 2007-2015 років в інших програмах за підтримки USAID.

Розроблена для дослідження вибірка є репрезентативною для дорослого населення (віком 18 років і старшим) України в цілому, а також для кожної області України. Дослідження проводились з липня по серпень 2018 року за випадковою багатоступінчастою вибіркою з квотним відбором на останньому етапі. Обсяг вибірки складає 10 169 респондентів, теоретична похибка вибірки для України в цілому складає 1%.

Усі польові роботи та обробка даних для цього дослідження були проведені Київським міжнародним інститутом соціології.

Таблиці з даними можна завантажити тут.
 

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Зміни у сприйнятті корупції
 

• • Більшість жителів України переконані у тому, що корупція в українському суспільстві є поширеним явищем: майже дві третини (65,5%) вважають, що корупція дуже поширена, 21,2% – достатньо поширена (4 із максимальних 5 балів), 9,2% – не надто поширена (2-3 із максимальних 5 балів), і лише 1,1% – що корупції в Україні немає взагалі. Оцінки рівня корупції респондентами порівняно із 2015 роком практично не змінилися: середня оцінка загальної поширеності корупції за шкалою від 1 (не розповсюджена взагалі) до 5 (дуже розповсюджена) в 2015 році становила 4,52 балів; за даними 2018 року – 4,53 балів.
  • Найбільш корумпованими сферами життя, на думку населення, є судова система (тут корупція дуже поширена на думку 62,2%), отримання медичних послуг (назвали дуже корумпованою 55,0%), прокуратура (54,3%). Однак, за оцінками респондентів, рівень корупції в повсякденному житті трохи знизився. Порівняно із 2015 роком знизилися оцінки корумпованості 13 із 19 сфер життя, зокрема – сфери вищої освіти (відсоток переконаних у значній корумпованості сфери знизився із 47,0% в 2015 до 38,0% в 2018 році), прокуратури (зниження із 62,4% до 54,3%), податкових служб (зниження із 47,2% до 41,6%), сфери реєстрації об'єктів нерухомості (зниження із 38,7% до 33,4%).
  • На відміну від сприйняття корупції в тих секторах, де громадяни безпосередньо взаємодіють з державою, переконаність людей у корумпованості органів влади протягом останніх трьох років суттєво підвищилася: 73,2% переконані, що корупція дуже поширена у Верховній Раді (на 12,6 відсоткових пунктів більше, аніж в 2015 році), 67,6% вважають, що корупція дуже поширена в Кабінеті Міністрів (на 12,8 відсоткових пунктів більше, аніж в 2015 році), 66,1% назвали дуже корумпованими Президента та його Адміністрацію (на 19,7 відсоткових пункти більше, аніж в 2015 році).
     

Зміни реального досвіду зіткнення з проявами корупції
 

• • Досвід корупції протягом останніх 12 місяців мали сім'ї 41,5% опитаних, в тому числі особисто з випадками корупції стикалися 30,6% респондентів, і ще 10,9% відповіли, що вони особисто не стикалися, але члени їхньої сім'ї – так. Не стикалися із корупцією 53,1% опитаних. Під час дослідження 2011 року 60,1% вказали, що їм особисто або членам родини доводилося стикатися з будь-якими проявами корупції з боку представників державних органів (перелік альтернатив у запитанні 2015 року дещо відрізнявся, тому подібне порівняння не проводилось).
  • Особисто з випадками корупції найчастіше стикаються люди віком від 30 до 45 років, з вищим рівнем освіти та з вищим рівнем матеріального добробуту.
  • Загалом, якщо враховувати три основні прояви корупції (вимога хабарів, добровільні хабарі, використання зв’язків), найбільш корумпованими сферами, за відповідями респондентами, є сфера вищої освіти (із корупцією в тому чи іншому вигляді стикалися 61,8% тих, хто контактував протягом останніх 12 місяців), отримання різних дозволів в органах влади (мають досвід корупції при отриманні послуг 56,7%), сервісні центри МВС (54,3%), отримання медичних послуг (53,2%), судова система (52,1%), влаштування на роботу до державних установ (51,3%), національна поліція (51,3%). Найнижчий рівень корупції – у сфері оформлення чи отримання допомоги з безробіття та інших соціальних виплат (15,1%).
  • Порівняно з 2015 роком поширеність корупційного досвіду в різних сферах практично не змінилася, за виключенням сектору охорони здоров’я, де ми можемо відстежити певне зниження корупційної поведінки.
  • Порівнюючи дані з 2007 роком, можна відзначити зростання поширеності корупції в судовій системі, у сфері приватизації, володіння та користування землею, реєстрації або приватизації об‘єктів нерухомості. Разом із тим трохи знижується рівень корупції, пов'язаної зі зверненнями до органів влади із питань регламентації підприємницької діяльності, отримання державного житла, підключення чи ремонту комунальних послуг або послуг зв'язку, оформлення чи отримання допомоги з безробіття та інших соціальних виплат (пенсій, субсидій та ін.).
  • Корупція і пов'язані із корупцією практики в системі медичного обслуговування (які оцінювалися окремим переліком питань) лишаються поширеними, хоча, порівняно із попередніми роками, ситуація покращилася. Відсоток тих, хто під час звернення до медичних закладів стикався із тими чи іншими проявами корупції чи пов'язаними із корупцією практиками (придбання медичних препаратів або інструментів при прийомі до лікаря; грошові внески у «благодійні» фонди лікарні, кабінету; потреба надавати безплатні послуги або платити неофіційно в лікарнях або поліклініках) скоротився із 88,1% в 2015 році до 79,2% в 2018 році.
     

Корупція як проблема політики
 

• • Корупція сприймається однією з трьох найбільших проблем в Україні, з переліку запропонованих до оцінювання респондентам (92,5% громадян оцінили її як дуже або скоріше серйозну). Перше місце серед переліку проблем посідає висока вартість життя та низькі зарплати ( 95,8% опитаних назвали її  дуже або скоріше серйозною), друге - військова операція на сході України (93,9%).
  • Обираючи між актуальністю різних типів корупції (політична корупція на найвищому рівні, повсякденна побутова корупція і корупція в бізнесі), 92,5% опитаних назвали політичну корупцію на найвищому рівні дуже або скоріше серйозною. Повсякденну побутову корупцію, з якою можуть безпосередньо стикатися опитувані, вони вважають менш серйозною проблемою (81,6%). Корупцію у бізнесі вважають дуже та скоріше серйозною проблемою 72,4% опитаних.
  • Основними причинами корупції, на думку більшості, є відсутність адекватного покарання за такі дії (80,1% респондентів відзначили цю причину серед основних), та нечесність політиків та державних службовців (58,1%). Звичка населення вирішувати все за допомогою корупції була названа серед таких причин 39,6% респондентів.
  • Найбільш ефективними заходами у боротьбі з корупцією більшість опитаних назвали карні методи: забезпечити невідворотність кримінального покарання за корупцію (58,4% вказали серед трьох основних заходів, в тому числі 23,9% – як перший вибір), позбавити народних депутатів України депутатської недоторканності (56,2% вказали серед трьох основних, 29,0% – у якості першочергового) та звільняти чиновників з роботи із забороною в подальшому обіймати подібну посаду (вказали 53,0%, у тому числі 12,2% – як перший вибір).
     

Ставлення до влади та неурядових інститутів
 

• • Населення України продовжує покладати найбільшу відповідальність за боротьбу з корупцією на найвищі органи влади. Більшість опитаних вважають Президента (63,0%), Верховну Раду (41,7%) та Кабінет Міністрів України (37,7%) основними відповідальними за боротьбу з корупцією в країні.
  • Частка опитаних, які покладають відповідальність за боротьбу з корупцією на саме населення, становить 10,6% (в попередніх хвилях дослідження вона зростала від 15,8% у 2007 році до 18,0% у 2011 році та 24,0% у 2015 році). Вищий рівень громадянської свідомості притаманний молодшим категоріям населення (до 45 років) та людям з повною і незавершеною вищою освітою.
  • Бажання боротися з корупцією з боку найвищих керівних органів держави, на яких громадяни покладають найбільшу відповідальність за неї, бачить невелика частина населення: Президента – 6,0%, Кабінету Міністрів – 4,9%, Верховної Ради – 4,1%. Хоча і в 2015 році цей відсоток був не вищим за 12%, нині спостерігається статистично значуще скорочення показника для кожної з трьох найвищих владних структур. Натомість, серед органів влади максимальне бажання побороти корупцію населення бачить з боку новостворених спеціалізованих антикорупційних органів – НАБУ, НАЗК та САП – хоча помітили таке бажання лише 16% опитаних. Показники, які демонструють неурядові інститути, є набагато вищими: багато респондентів вбачають бажання боротися з корупцією з боку простих людей (72,7%), ЗМІ (47,3%) та НУО (41,9%). Бажання бізнес-спільноти боротися з корупцією було помічене 22,5% респондентів.
     

Боротьба з корупцією
 

• • Менше половини опитаних (46,8%) вважають, що громадськість може впливати на зменшення корупції в країні. Ще 9,8% переконані, що єдине, що можуть робити громадяни, – не пропонувати та не давати хабарів чиновникам. На думку 34,8% опитаних, населення не має жодних важелів впливу на рівень корупції в країні.
  • Про свою готовність долучатися  до організованої антикорупційної боротьби заявили 36,4% опитаних. Найбільшу підтримку від опитаних (12,6%) дістали такі форми долучення як звернення до засобів масової інформації або повідомлення у соціальних мережах про випадки недоброчесної поведінки державних посадовців. Серед тих громадян, члени сімей котрих особисто стикалися з проявами корупції впродовж останніх 12 місяців, готовність приєднуватися до антикорупційної діяльності статистично значуще вища, аніж серед населення загалом, і це справедливо щодо кожного із запропонованих видів активності.
  • Найсильніше спонукає до участі в антикорупційній діяльності відчуття, що така діяльність безпосередньо стосується себе або своєї сім’ї (69,3%) та гарантії власної безпеки в разі залученості до цієї активності (61,5%). Наступним важливим чинником є колективізм: співчуття до жертв корупції може спонукати 56,8% опитаних доєднатися, ще 54,1% готові долучатися заодно з рідними чи друзями.
  • Найбільш вагомими бар’єрами, що стають на заваді участі громадян у боротьбі з корупцією, є відсутність віри в те, що така діяльність може змінити ситуацію (заважає 71,8% опитаних), відсутність гарантій особистої безпеки для учасників (70,9%), недовіра до влади як до очільника боротьби з корупцією (стримує 68,3% населення), і ще 66,4% не поінформовані про те, яким чином можна долучитися.
  • Свій досвід участі в антикорупційній діяльності підтвердили 11,5% опитаних. Основним видом активності, як і у відповідях на запитання про доцільність громадської участі та власну готовність до неї, були названі повідомлення у ЗМІ або соціальних мережах про випадки корупції (4,2%). Петиції до органів влади, які стають доволі популярним проявом громадської активності, використовуються і в антикорупційній діяльності – впродовж року, що передував опитуванню, до їх підписання долучалися 3,6% опитаних.
     

Цей прес-реліз підготовлено в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.