Ключовими темами тижня стали повернення народного депутата Надії Савченко і саміт «Великої сімки» в Японії
Ключовими темами тижня стали повернення народного депутата Надії Савченко і саміт «Великої сімки» в Японії. Детальніше ці та інші події в ефірі радіостанції Голос Столиці прокоментували дипломат Василь Філіпчук та політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна.
Тим часом в Японії пройшов дводенний саміт країн «Великої сімки». Місцем проведення зустрічі було обрано острів Хонсю, до охорони порядку було залучено 23 тисячі поліцейських. На порядку денному були питання світової безпеки, піднімали і тему мирного врегулювання конфлікту в Україні, а також санкцій проти Росії.
Ці та інші ключові події тижня в ефірі радіостанції Голос Столиці прокоментували дипломат, голова Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук та політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна.
Які події, на вашу думку, були найважливіші цьому тижні?
Філіпчук: Їх було так багато, що ми забули, з чого цей тиждень починався. Однієї доби було вбито сім українських солдат. На жаль, в цей день так і не зустрілась Рада Нацбезпеки, так і не було оголошено заходів по відновленню контролю над лінією контакту на Сході. Це було відтиснено іншими подіями. Інша подія – під час саміту Великої сімки в Токіо ми побачили, що є здатність заходу тримати санкції щодо Росії. Хто знає, чи залишиться здатність ЄС і заходу продовжувати санкції щодо Росії восени і взимку. Безперечно, головна подія – це повернення Надії Савченко. Це велика перемога і плюс, що ця людина зараз з нами.
Золкіна: За значенням для мене важливі дві події – зустріч Великої сімки і повернення Надії Савченко.
Сьогодні закінчився саміт G7. Була прийнята підсумкова резолюція про готовність далі продовжувати санкції проти РФ. Як ви це прокоментуєте?
Філіпчук: Жодних змін я поки що не бачу. Утримується той статус-кво, який був досягнутий останні півтора роки. Мені здається, що це була остання серйозна монолітна заява Великої сімки, оскільки я бачу все більший тиск на Україну щодо виконання Мінських домовленостей. Ми розуміємо, що поки що не публічно, а все більш жорстко з боку наших західних партнерів висловлюються вимоги до Києва щодо прийняття закону про вибори на території так званих ДНР, ЛНР, щодо амністії, окремого статус. Безперечно, якщо буде продовжуватись тривалий період ситуація, коли ми не можемо виконати ці зобов’язання, то я боюсь, що може настати момент, коли монолітний тиск на Росію може бути послабленим.
В якій перспективі?
Філіпчук: Я думаю, що мова йде, дай Бог, про три - чотири місяці. Очевидно, що в червні санкції будуть продовжені, а далі поки що важко прогнозувати. Якщо ми будемо утримуватись від того, щоб голосувати за ці закони, то, я думаю, буде зростати західний тиск і буде певний критичний момент, коли скажуть: або голосуйте, або припиняємо такий тиск на Росію. Перед нами тільки два виходи – поганий або дуже поганий. Приймемо – погано, не приймемо – ще гірше. Вихід - в цю гру не грати, а придумати вихід, інший сценарій, інший спосіб врегулювання конфлікту без того, щоб не приймати одне з двох поганих рішень.
Золкіна: Останніми місяцями в столицях ЄС звучали голоси тих, хто виступав за пом’якшення санкцій проти РФ і намагався прив’язати питання санкцій до того, що відбувається в плані реформ в Україні. Тобто обумовити, наскільки Україна успішна або готова до поступок або виконання конкретних внутрішніх реформаторських речей, намагались прив’язати до того, чи варто Україну за допомогою здійснення подальшого санкційного тиску на РФ підтримувати. Те, що це рішення ухвалене, для України добре, це дає певну кількість часу для того, щоб продовжувати маневрувати навколо Мінських домовленостей. Поки ми втримуємось. Але наступний крок з виконання Мінських домовленостей є відповідальністю України.
Олланд прямо зазначив про необхідність прийняти закон про вибори на непідконтрольних територіях.
Золкіна: В офіційних заявах всі прив’язують режим санкцій до того, щоб були виконані повноцінно Мінські домовленості. Але де факто наші ключові партнери в тому ж ЄС готові були б заплющити очі на те, що немає повноцінного режиму тиші, умов для проведення справжніх виборів на території Донбасу. В цих умовах ухвалення закону є ризиком, що Україну так само, як і зараз стимулюють ухвалити закон, будуть стимулювати його імплементувати. Якщо зараз нам є невеличким запасом часу те, що санкції продовжено, це означає, що на саміті ЄС слід очікувати продовження санкцій на наступні півроку, які ЄС через ситуацію на Донбасі запровадив відносно Росії, але те, що станеться за півроку, коли черговий раз в ЄС будуть переглядати санкції відносно Росії, тут вже, я думаю, ніхто не скаже, що стовідсотково Україна буде мати таку саму підтримку.
Філіпчук: Країнам G7 треба вирішити, що робити з Китаєм. Ми бачимо світ, який з кожним днем стає іншим. Сам формат Великої сімки відображає той світоустрій, який склався декілька десятиліть тому, а не те, що є зараз. Дискусії, які були в Японії, лише демонструють, що є золотий мільярд, є декілька країн, які змогли досягти певного рівня благополуччя для своїх громадян, певного рівня спроможностей у зовнішній та внутрішній політиці. З іншого боку, є інші країни, де громадяни живуть по два долари на день, і ці громадяни збираються і подорожують до країн Великої сімки, щоб там знайти роботу чи вирішення своїх проблем. Це проблема якраз Великої сімки, ЄС. Ефективної інституції, яка здатна вирішувати проблеми нелегальної міграції і економічного зростання, немає. П’ять країн мають ліцензію на агресію. Без перегляду системи світоустрою жодна з перерахованих проблем на саміті Великої сімки не буде вирішена.
Яка ймовірність, що такий перегляд відбудеться вG7?
Філіпчук: Це як очікувати, що Генпрокуратура зможе сама себе реформувати.
Чем може загрожувати вихід Англії з ЄС для євроспільноти?
Золкіна: Вихід Англії не такий ймовірний, як хотілось би скептикам. Останніми місяцями частка прихильників лишатись членами ЄС стає більшою. Якщо результати референдуму будуть негативними, то це матиме негативні наслідки для ЄС. Ціла процедура є для виходу з ЄС. Вона повинна розробити механізм співіснування з ЄС, підготувати, якщо захоче, угоду, як буде врегульовувати економічні відносини з єдиним економічним простором на території ЄС. Але недарма політики, які є при владі в Великобританії, агітують і пояснюють економічну, політичну перебування в складі ЄС Великобританії.
Філіпчук: Я спілкувався з британськими колегами, вони переконані, що повториться ситуація, яка була декілька років тому з референдумом в Шотландії, коли за тиждень до референдуму було співвідношення 52:48 щодо виходу, але люди, які прийшли до скриньок, проголосували за те, щоб залишитись у Великобританії. Все ж таки британці як розумні люди, подумають, що краще – бути в об’єднаній Європі і мати право впливу на прийняття рішення чи показати всім, наскільки вони кращі.
Я вже займаюся років 20 ЄС і євроінтеграцією. І за цих 20 років не пам’ятаю жодного дня, коли в ЄС не було якоїсь кризи. Це просто свідчення того, що там дійсно демократія, і там будь-які проблеми не приховуються, не заговорюються, а їх обговорюють, а потім вирішують демократичних шляхом.
У Франції проходять масові акції протести, пов'язані з трудовою реформою. Наскільки це може бути критично?
Золкіна: Це проблеми національного рівня. І вони не обов'язково повинні відображатися на функціонуванні ЄС і наднаціональних інституцій. Профспілки дебатують з урядом, намагаються лобіювати свої інтереси. Це те, чого в Україні в повноцінному вигляді немає.
Є пропозиція про впровадження механізму щодо припинення безвізового режиму. Як вице прокоментуєте?
Филіпчук: Такий механізм вже існує. Він називається Дублінські конвенції. Країни-члени ЄС і зараз можуть це зробити. Але це тривалий період, він вимагає низки інших кроків, і він може бути застосований лише на три тижні. Тобто, зараз мова йде про більш такі швидкі і системні рішення, які зможуть відмовитися від безвізового режиму на триваліший період часу. Це дійсно свідчення того, що немає в ЄС критичної маси для прийняття політичного рішення для безвізового режиму з Україною.
Як ви прокоментуєте повернення Надії Савченко?
Золкіна: Де-юре це було помилування. Цілком можливо, що реальна домовленість стала можливою тільки тому, що ніхто про неї не знав, це на виносили на міжнародні платформи, це не обговорювали на відкритих сесіях.
Філіпчук: Почнемо з того, що в Мінських домовленостях, які були підписані ще 12 лютого минулого року, чітко було написано, що має відбутися негайний обмін всіх на всіх. І ми бачимо, що нажаль, якщо навіть для Надії Савченко, яка була членом українського парламенту з усіма регаліями, було потрібно стільки часу, то як досягти прогресу по інших? Безперечно, що має бути інший підхід до політичних домовленостей з Росією щодо врегулювання цих питань.
Золкіна: Навіть якщо зараз не було під час досягнення домовленостей щодо повернення Савченко, не було досягнено конкретних пунктів щодо того, на які поступки Україна була б готова піти заради цього, це зовсім не означає, що через певний час в найближчому майбутньому ми не побачимо посилення стимуляції України до якихось компромісів за нашого боку. І в першу чергу це стосується, звичайно, можливостей врегулювання ситуації на Донбасі. І це стосується і ухвалення закону про вибори, можливо, і проведення виборів. Прогрес у виконанні Україною подальших пунктів Мінських домовленостей неможливий без гуманітарної складової: не тільки деескалації, а саме того, щоб були звільнені люди, які перебували на території Донецька і Луганська, тому що про це чомусь і ОБСЄ, і наші західні партнери, і міжнародні інституції забувають.
Можливо, вони вважають, що це – частина плану з режиму тиші?
Золкіна: На жаль, ні, тому що представник України в Мінській тристоронній контактній групі Ірина Геращенко постійно наголошує, що немає прогресу, зриваються постійно обміни, які плануються, в останній момент представники ДНР, ЛНР відмовляються. Прогресу в останні місяці взагалі майже не має. І це страшно.
Порошенко в день повернення Савченко заявив, що очікує прогресу у звільненні за три - чотири тижні.
Золкіна: Якщо справді були заяви по конкретним прізвищах, я думаю, що це була узгоджена позиція в рамках переговорів щодо звільнення Савченко, що наступним етапом буде звільнення ще мінімум двох українських в’язнів, які є на території РФ. Я не думаю, що в односторонньому порядку українська сторона просто вийшла і сказала, не маючи обіцянки або впевненості, але краще, щоб це відбувалось так, як з Савченко, щоб перемовини йшли на останньому етапі в абсолютній тиші.
Яким політиком буде Надія Савченко?
Їй буде дуже складно, тому що в суспільстві є певні очікування щодо неї і, я думаю, що її прес-конференція показала, що вона, очевидно, якусь частину українського суспільства стовідсотково розчарує. Так буде, бо вона жива людина, вона має свою позицію, вона не повинна відповідати тому, що ми від неї очікуємо, бо у нас в суспільстві є різні очікування. Є ті, хто прагнуть від неї більш радикальної позиції, незважаючи, що вона пережила; і ті, хто вважають, що вона повинна діяти більш помірковано. Я думаю, що найкраще, враховуючи складності, обрати пару напрямків, над якими вона зосередить свою діяльність, свою роботу. І один з них – це однозначно просування питання повернення в Україну політичних в’язнів. Вона це може робити як народний депутат, і, маючи за плечима досвід перебування в РФ і статус представника України в ПАРЕ. Тобто не розпорошувати свої зусилля, не занурюватись в традиційні в українському парламенті. Вона не зможе так само, як інші представники політичної партії «Батьківщина», виходити з якимись промовами про тарифи, соціальні пільги, економічну політику, критику МВФ і т.д.
Її поведінка робить її схожою на радикалів?
Золкіна: Я в цьому побачила якраз дуалізм: в ній бореться людина, яка пережила ув’язнення, яка є борцем, бійцем, офіцером; і позиція політика, тому що вона розуміє, що не про всі речі може говорити гостро, відверто, як їй того хотілось. Я думаю, добре, що вона чесно каже, що вона багатьох речей не знає, в багатьох речах не розбирається. Вона не знає тонкощів формування державних рішень, формування державних політик.
