Ірина Бекешкіна: Найстрашніша влада — влада тупа
Наталія ЛЕБІДЬ, Україна Молода
Перед початком інтерв’ю Ірина Бекешкіна каже, що ось–ось будуть готові свіжі опитування, проте їх, на жаль, доведеться викинути в кошик. Останній зріз електоральних симпатій не відображає різких пертурбацій минулого тижня — зникнення Януковича та звільнення Тимошенко. Рокіровка цих двох політиків усе ставить iз ніг на голову: як у таборі симпатиків учорашньої опозиції, так і в середовищі прихильників колишньої влади. І там, і там пройде перерозподіл голосів. Про те, як це може виглядати в контексті президентських виборів–2014, — в нашому інтерв’ю.
Виборців Януковича «розберуть» Тiгіпко, Марков, Добкін та інші — бажаючих буде чимало
— Пані Ірино, кому дістанеться електорат Януковича?
— Значна частина електорату від нього відійде. Виникатимуть нові політичні сили на базі ПР, а для цього треба розкручуватися, і робитимуть це під час виборчої кампанії. Думаю, Тігіпко зараз інтенсивно кусає собі лікті — він міг би бути кандидатом від сходу та півдня...
— Він обіцяє підняти Партію регіонів iз руїн, тож нічого не втрачено...
— Очевидно, саме цим шляхом він і піде — «Сильну Україну» назад уже не повернеш. Питання в тому, чи висуне його кандидатом у президенти з’їзд Партії регіонів, але іншого претендента у них немає. А інші кандидати висуватимуться не так iз прицілом на перемогу в 2015 році, як на парламентську кампанію 2017–го. Бо на цих виборах реальних кандидатів може бути лише двоє...
— Про них давайте згодом. Ще, будь ласка, про висуванців від тепер уже колишньої влади...
— Можливо, піде Шуфрич. Можливо, Марков формуватиме свою політичну силу. Добкін збирається на вибори... Але від них, певна річ, ніхто у другий тур не вийде. У другому турі — якщо балотуватимуться і Кличко, і Тимошенко — вони будуть з’ясовувати стосунки між собою. Якщо Тимошенко не піде на вибори, а Яценюк вдовольниться посадою Прем’єра, вони можуть висунути єдиного кандидата — Кличка. Тоді вибори матимуть змогу завершитися в один тур.
— А Тягнибок?
— З огляду на 2017 рік йому, звісно, треба брати участь у виборах, але, з іншого боку, якщо дві політичні сили узгодять єдиного кандидата, то відбирати у нього відсотки не годиться...
— Ще про Януковича. Який зараз відсоток людей йому — попри все — співчуває?
— Не знаю. Але, думаю, після всього, що відбулося, — невеликий. Питання ще й у тому, що з ним буде далі. Якщо він втече, скажімо, в Емірати, де, як кажуть, у нього свій власний острів, то йому співчувати не буде ніхто. Накрав, зник, живе на вкрадене — чому тут співчувати? Якщо його будуть судити, якийсь відсоток симпатиків знайдеться. А от якщо з ним щось станеться, співчуваючих знайдеться чимало...
«Прямого зв’язку між протестними настроями і їхньою готовністю вилитися у протест немає»
— Зацитую ваші запитання: «Чи підтримуєте ви застосування сили проти Євромайдану?». «За» на заході — 1,3%, в центрі — 5,6%, на півдні — 30,5%, на сході — 26, 6%. Звідси висновок: як і раніше, є дві України — Україна заходу, центру (Києва) та Україна сходу і півдня?
— На півдні і сході теж багато хто не підтримує насильство. Це якраз і об’єднує — неприйняття силового сценарію. У нас було багато таких питань — щодо введення надзвичайного стану, наприклад... Тому те, що сталося в останні дні, не підлягає розумінню — електорат Януковича був проти силового сценарію...
— Даруйте, але 30% на півдні — за силу. І це вражає...
— Але ж не йшлося про вбивства! Застосування сили — це розмахування кийками, синці при розгоні мітингу тощо...
— Тобто ваші інтерв’юери не закладали у питання можливість кровопролиття?
— Абсолютно! Жодною мірою про це не йшлося. Якби не ця кров, Янукович i досі сидів би на своєму місці. Або — в гіршому для нього випадку — виторговував би собі і своїм капіталам гарантії безпеки...
— Перед Євромайданом соціологи попереджали про зростання протестних настроїв. Чому політики на це не зважили?
— Протестні настрої були високими впродовж усього існування України. А особливо — на рубежі 1998—99 років, коли люди масово не отримували зарплату. Але масштабних заворушень, як ми пам’ятаємо, тоді не було. Прямого зв’язку між протестними настроями та їхньою готовністю справді вилитися у протест немає. Потрібен ще сильний додатковий поштовх. У випадку Євромайдану таким поштовхом стало побиття студентів. Це як у Врадіївці, коли люди довго терпіли знущання міліції до моменту, коли терпіти стало неможливо. Гнів і обурення вивели людей на вулиці. Я давно казала, що найстрашніша влада — влада тупа.
«Неправильно казати, що Тимошенко не хоче більшість виборців. Настрої Майдану і всього електорату багато в чому не збiгаються»
— Давайте про опозицію. Як ви гадаєте, Тимошенко зрозуміла настрої Майдану? До неї дійшло, що її більше не хочуть?
— Я б не сказала, що її не хочуть. Це якщо брати Україну в цілому. Коли вона сиділа в тюрмі і не було жодної надії на її звільнення, як кандидат у Президенти вона все одно набирала близько 15%... Настрої Майдану і всього електорату багато в чому не збігаються. А в Тимошенко — чуття просто неймовірне. Я думаю, вона на Майдані відчула, що багато хто її не сприймає. Бо чим далі, тим скромніше вона почала поводитись. Але це не означає, що вона не піде на вибори. Хоча не виключений і інший сценарій — вона перечекає п’ять років, а вже тоді піде на вибори. 57–58 років — для політика це цілком підходящий вік.
— Знову цитую опитування. «Якби так сталося, що Юлія Тимошенко бере участь у виборах, за кого б ви проголосували?». Відповідь: Янукович — 29,7%, Кличко — 19%, Тимошенко — 13%. Отож у Кличка рейтинг вищий — хоч сидить Тимошенко, хоч перебуває на волі...
— Ні, тут усе–таки слід мати на увазі, що про Кличка говорили як про кандидата, який точно братиме участь у виборах. Тодi як Тимошенко на свободі тільки уявляли...
— Але це опитування датоване 19—25 грудня. Тобто ще до того, як Кличко єдиний iз трійки пішов у ряди повстанців, коли ті вже оголосили владі справжню війну, і до того, як він вибачився перед народом за укладену з Януковичем угоду...
— Він зовсім непогано себе проявив. На Західній Україні він — лідер симпатій.
— При цьому я помітила ще одну річ: у схемі, коли до перегонів додається Тимошенко, від Кличка до неї переходить незначна частина виборців, а от від Яценюка (що природно) — половина. Отож при звільненій Тимошенко Яценюку не варто йти на вибори?
— Так, він програє. Але я думаю, що вони про все домовляться. І буде єдиний кандидат. Це раніше всі трималися за президентське крісло. А зараз влада розподілена, і більша її частина — у Прем’єра. Хоча у громадській думці лідером (із будь–яким набором повноважень) все одно лишатиметься Президент.
— Якщо Тимошенко стане Президентом, вона ще й Конституцію 1996 року назад поверне. Або нову напише — аналогічну...
— Ні, Верховна Рада більше не віддасть своїх повноважень. Власне, вона їх і раніше не віддавала. У 2010–му просто стався антиконституційний переворот за участю Конституційного Суду.
«Свободу» почали активно запрошувати на ТБ, «Правий сектор» — поки ні. А без «ящика» нічого не вийде...»
— Коли ви моделювали пари претендентів, які виходять у другий тур, у Кличка був найбільший відрив від Януковича. За Кличка проголосували б 40,7%, за Януковича — 30,5%. Це означає, що йому в жодному разі не можна здаватися...
— ЦВК його зареєструє однозначно — там уже про це заявили. Тим паче що від свого виду на проживання у Німеччині він відмовився. А пресинг на кандидата — звична частина виборчої кампанії. Єдине, що йому може завадити, це не прихід на дільниці частини його виборців — як це було у 2012–му. Тоді соціологи «обіцяли» «УДАРу» 18 відсотків, а отримали вони лише 13. Тому що в опитуванні половина його виборців складала молодь. А це виборець непевний.
— Ми якось замало уваги приділяємо Тягнибоку. Соцмережі кажуть про величезне розчарування в ньому. А що скажуть соціологи?
— Про величезне я б не говорила. У 2007–му його рейтинг дорівнював 0,7%. На виборах–2010 «Свобода» отримала 10%. Якби вибори були зараз, «Свобода» здолала б 5% бар’єр, але вже навряд чи набрала б 10%.
— Вони віддали нішу «Правому сектору».
— Ну не зовсім так... 16 убитих на Майдані — з партії «Свобода», не забуваймо про це... Просто з’явилися ще більш радикальні люди. Але Яроша (лідера «Правого сектору») так добре ще не знають. Проте на київських виборах вони можуть спробувати сили.
— Не думаю, аби Яроша цікавили київські вибори...
— А на більше вони поки що не тягнуть. «Свободу» під час останніх виборів почали активно запрошувати на різні ток–шоу. А чи будуть пускати «Правий сектор» на телебачення — я не знаю.
— Ярош уже зараз користується попитом у журналістів...
— Але не на телебаченні. А без «ящика» нічого не вийде. Але це в тому випадку, якщо ми говоримо про «зараз». Бо до 2017 року, до парламентських виборiв, якщо вони відбудуться згідно з графіком, час на розкрутку в «Правого сектору» є.
«Потрібен виборець, який голосував би не серцем і не шлунком, а головою»
— А якщо парламентські вибори таки були б достроковими...
— То більшість була б за колишньою опозицією. Партія регіонів дуже розчарувала — передусім тим, як вона швидко «посипалась». Комуністи в найкращому для себе разі набрали б 5 відсотків. У «Батьківщини» поліпшити шанси на парламентських виборах є дуже високими, особливо після звільнення Тимошенко... Чи пройшла б іще якась нова політична сила? Думаю, що ні — замало часу.
— Повертаємось до виборів президентських. Як і завжди, на кампанію відведено 90 днів, але ще ніколи не було, аби перед самим її стартом так радикально змінився склад учасників. Як це відіб’ється на об’єктивності вибору електорату?
— Частина проголосує зопалу. Але все залежатиме від того, як проходитиме кампанія. 90 днів — це все–таки багато. Плюс у дію вступить оце громадянське постмайданне суспільство, яке стало формуватися зараз. Нині багато громадянських активістiв зайняті розробкою програмних пропозицій, які будуть запропоновані політикам. І головне — вони намагаються виховувати виборця, який голосував би не серцем і не шлунком, а головою.
СУСІД
«Росія перейшла до позиційних боїв»
— Насамкінець давайте про Росію...
— Росія програла цю битву, але не програла військову кампанію.
— А буде війна? Ви не хочете включити у ваші опитування пункт щодо того, як би громадяни України поставилися до російської інтервенції?
— Ну про «війну» я все ж кажу не у військовому розумінні, до інтервенції навряд чи дійде. Я б сказала, що Росія перейшла до «позиційних боїв» — у певних регіонах, певними методами (агітації та пропаганди, фінансування певних організацій, видачі російських паспортів тощо).
— А наскільки суспільство підтримує сепаратистські заклики?
— Загалом до розколу країни респонденти ставляться негативно. Що стосується федерації, то на цю тему ми опитувань не проводили. На мою думку, федерація на нинішньому етапі розвитку держави — не найкраща ідея. Країну зараз треба об’єднувати, а не роз’єднувати.
