І Зеленський, і Порошенко хочуть миру, не хоче цього Путін — Гарань про результати дослідження
Звідки українці черпають інформацію і чи впливає це на їхнє розуміння подій на Донбасі?
Ці та інші результати дослідження фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та Центру Разумкова Громадському радіо прокоментував професор політології Олексій Гарань.
Євген Савватєєв: Що для вас говорить те, що високий відсоток тих, для кого телебачення — основне джерело інформації?
Олексій Гарань: Тут нічого несподіваного немає, так в принципі завжди було. Провідна роль належить саме центральним телеканалам — їх дивиться 75% респондентів. На друге місце вийшли соціальні мережі, їх частка зросла до 44% респондентів.
Євген Савватєєв: Як телеконтент впливає на сприйняття українцями подій на Донбасі, їх оцінку причетності Росії до цієї війни?
Олексій Гарань: У нас було 2 питання в опитуванні. Перше: хто винен в тому, що почалась війна на Донбасі. Було два варіанти відповіді: Росія та український уряд і олігархи. Друге питання: це агресія Росії чи внутрішньоукраїнський конфлікт, в якому в тому числі й Росія бере участь?
Тут цифри практично однакові — десь 60% каже про відповідальність Росії, що це агресія Росії на Донбасі. 20% говорять про те, що це внутрішньоукраїнський конфлікт, в якому бере участь і Росія. Ми можемо сказати, що російська інтерпретація переважає саме на сході країни. Там 42% вважає, що це громадянська війна, а 31% вважає, що це російська агресія. Це відбиває об’єктивну ситуацію, в якій опинилися мешканці Донбасу, у яких залишилися родичі, друзі по той бік лінії розмежування. Це означає, що українському уряду не вдалося до значної частини мешканців Донбасу донести свої позицію та інформацію. Особливо це стосується тих, хто покладає відповідальність за конфлікт на український уряд.
Під час президентської кампанії популярною була ідея про те, що винний у війні той, хто на ній наживається. Значна частина звинувачень Зеленського проти Порошенка будувалася на тому, що начебто Порошенко не хоче миру, що люди навколо нього і він сам наживаються. Зеленський казав, що принесе мир — сяде і домовиться з Путіним. Він вважав, що проблема полягає в тому, що попередники не хотіли цього миру, не докладали достатньо зусиль. Він спробував це зробити, виявилось, що проблема не в українському президенті — Порошенку чи Зеленському, проблема в Росії. Зеленський зробив величезні кроки назустріч Путіну, він пішов йому на поступки, дуже болючі для української сторони компроміси. Начебто щось вдалося: ми встановили перемир’я, втрати різко зменшились, але стріляти ж не припинили.
Наші опитування показують, що більшість українців вважає, що треба йти на компроміси заради миру, але не на будь-які. Більшість же українців каже, що ми готові на компроміси, але на розумні й не на всі ті, яких хоче Путін. Всі наші дослідження є на сайті Демократичних ініціатив, вони показують, що більшість українців не хоче цього особливого статусу за будь-яку ціну.
Політична частина Мінських домовленостей — це величезні поступки з боку України. Порошенко був змушений це підписати, тому що спочатку був Іловайськ, а потім Дебальцеве. Домовленості підписувались, коли до скроні був приставлений пістолет. Там були колосальні поступки, але виявилось, що Росія не хоче виконувати власне безпекової частини Мінських домовленостей. Без цієї безпекової частини не можна перейти до виконання політичної частини. Я хотів би сказати, що і Зеленський, і Порошенко хочуть миру, не хоче цього насправді Путін. Вихід полягає в тому, що Україна має бути сильною, спиратись на підтримку наших західних партнерів для того, щоб Путін хоча б перестав стріляти, а потрібно ж не тільки це.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі:
