Медіа
Перегляди: 882
15 квітня 2016

Гройсман-прем’єр: самостійний гравець чи аватар Президента?

Під вигуки «ганьба», з «політичною натяжкою» голосів Україна отримала нового прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Раніше цілком і повністю креатура Порошенка, нині Гройсман уже потрохи почав показувати свої зуби.

Яким же буде уряд на чолі з прем’єром-стабілізатором, як його вже охрестили деякі експерти, читайте у статті «Вголосу».

Хоч загалом за прем’єрство Гройсмана проголосували 257 депутатів, однак це рішення підтримали лише 131 депутат з БПП і 75 нардепів з «Народного фронту». При цьому 4 депутати з «Блоку Порошенка» проголосували проти, а 3 утрималися. Фактично нового прем’єра вдалось обрати лише завдяки голосам позафракційних і депгруп «Відродження» та «Воля народу». Раніше голова фракції БПП Юрій Луценко заявив, що до коаліції увійшли 235 депутатів, з яких 227 належать до фракцій БПП та «Народний фронт».

Про перспективи уряду на чолі з Володимиром Гройсманом, яких змін варто очікувати українцям, поділилися з «Вголосом» політологи та аналітики:

Керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що кардинальних змін на 180 градусів не буде. «У діяльності цього уряду буде певна спадкоємність, причому суттєва спадкоємність відносно попереднього Кабміну. Це стосується передусім ключових пріоритетів: європейської інтеграції, структурних реформ, підвищення обороноздатності, відновлення співпраці з МВФ. Щодо відмінностей, то я гадаю, що діяльність нового прем’єра буде гнучкішою, ми побачимо трохи іншого Гройсмана. Останніми днями я вже пророкував, що він буде достатньо самостійною фігурою, мені спочатку не вірили, та коли почався складний процес формування уряду, всі побачили, наскільки жорстко Гройсман просуває свої кадрові інтереси, і пересвідчилися, що не все так просто», – каже політолог.

За його словами, безумовно, цей уряд не буде ідеальним, адже має багато проблем, передусім структурних, персональних. «Проте я думаю, що все-таки Гройсман буде гнучким не лише з погляду роботи з парламентом, що буде суттєвою відмінністю від Яценюка, він більше уваги приділятиме соціальним питанням та економічному зростанню. Гройсман спробує знайти баланс між потребою виконувати зобов’язання перед МВФ, але так, щоб водночас не страждали соціальні інтереси. Ось у цьому сенсі, з погляду балансу економічних та соціальних пріоритетів, думаю, що політика уряду Гройсмана буде теж гнучкішою. І за стилістикою вона відрізнятиметься, бо за часів Яценюка більше уваги було сконцентровано, власне, на його власній персоні. А Гройсман, передбачаю, не надто захоплюватиметься самопіаром, а більше уваги приділятиме суто управлінським питанням», – переконаний Володимир Фесенко.

На запитання, чи стане все-таки Гройсман самостійною політичною фігурою, політолог відмітив, що процес формування уряду підтвердив: він буде достатньо самостійним політиком.

«Безумовно, він не буде конкурентом Президента, бо не має самостійної політсили. Гройсман, скоріш за все, буде конструктивним партнером для нього. Але ми побачили, що він може бути дуже жорстким, коли йдеться про його позицію. Я не відкидаю, що можуть бути ситуації, коли не збігатимуться підходи Президента і Гройсмана, але власне конфліктів не буде, бо Гройсман матиме широку автономію, щоб самостійно керувати урядом. І те, що новий прем’єр не буде виконувати забаганки фракції, яка його висунула, – це ми теж побачили. Шукати компроміси – так, домовлятися – так, але не виконувати чиїсь забаганки», – наголошує Фесенко. Так само політолог відзначає, що й камікадзе Гройсман не стане, а яким він буде – покаже майбутнє. «Він стабілізуватиме, балансуватиме. Гройсман буде працювати на свою перспективу, а якщо ще й вдасться, то й на перспективу України», – підсумував Володимир Фесенко.

Водночас професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань нагадав свій прогноз, за яким передбачав як створення нової коаліції, так і призначення Гройсмана. «Торгуються, сваряться, але про все домовляться», – каже він. Щодо майбутніх змін, то Олексій Гарань вважає, що можливості для проведення реформ у Гройсмана будуть кращими, ніж у попереднього уряду. Адже через свій рейтинг Яценюк був обмежений у можливостях робити якісь кроки, бо, хай що він робив, це все одно призводило до подальшого падіння рейтингів.

«Тому той факт, коли зараз ми бачимо, що обрання нового прем’єра відбулося двома членами коаліції, хай там у них і не вистачатиме голосів для голосування тільки силами двох партій, але загалом, я думаю, що буде складатися більшість для потрібного ухвалення законів. І в цьому сенсі, звичайно, це краще, ніж дострокові вибори з непередбачуваними наслідками. Бо, хай там що говорять, це призвело б до ще більшої фрагментації парламенту», – каже Гарань.

А далі, за його словами, йдуть виклики для самого Гройсмана, урядовців та двох партій, які формують коаліцію. І для Президента передусім. «На мою думку, монополізації влади не буде, бо й в уряді багато представників з «Народного фронту», і новообраний спікер також. Але очевидно, що Гройсман усе-таки асоціюється з Президентом, хоча тепер ми бачимо, що він стає більш самостійним гравцем, аніж раніше планували. Однак для Порошенка виклик полягає в тому, що, якщо й надалі будуть невдачі в економічній площині, то вони асоціюватимуться саме з Президентом. Тому для нього теж є ризики», – каже політолог.

На запитання про Гройсмана як самостійну політичну фігуру Олексій Гарань відповідає: «Я б не стверджував категорично, що Гройсман буде самостійною політичною фігурою. Очевидно, що він – людина Президента, радник Президента тощо. Але в політології є таке поняття, як інституційна самостійність, так-от це якраз той випадок. Наприклад, коли Кравчук став головою ВРУ, ми побачили, як він дрейфував від Комуністичної партії, і таких прикладів є багато. А Гройсман усе-таки – голова уряду й очевидно, що він шукатиме баланс, бо це йому потрібно, йому потрібна підтримка в парламенті, він буде якось балансувати між різними групами впливу. Я б обережно сказав, що його самостійність буде більшою, ніж здавалося. Не все буде так однозначно. Ми бачили: коли тривало обговорення кандидатур до майбутнього уряду, він уже показував свої зуби», – підсумував Олексій Гарань.

Водночас політичний експерт Артем Стельмашов вважає, що однією з основних змін є те, що Президент фактично перебрав на себе повну відповідальність за все, що коїться в державі. «Тепер не вийде розповідати, що поганий уряд, поганий прем’єр, щось заважає тощо. Відтепер в уряді відповідальність за всі політичні, економічні, дипломатичні рішення все одно лягає особисто на Президента. Бо, як би там не було, яку б самостійну гру не грав Гройсман, усе одно всі прекрасно розуміють, що це – одна команда і повна відповідальність особисто Президента», – каже політолог.

Він також додає, що цим голосуванням у парламенті ми, безумовно, побачили, що як такої коаліції двох фракцій немає. Адже без додаткових вливань голосів з боку позафракційних, депутатських груп «Воля народу», «Відродження» коаліція не здатна приймати рішення.

«Та будемо сподіватися, що урядові законопроекти все-таки знаходитимуть підтримку за допомогою навіть тих, хто нині в опозиції, адже такі заяви з їхнього боку були. І також будемо сподіватися, що уряд і парламент таки працюватимуть злагоджено, а не так, як було раніше, коли протягували урядові ініціативи з великими труднощами», – наголошує Артем Стельмашов.

Кадровий склад уряду на момент нашої розмови ще не було затверджено, однак політолог відмітив, що вже йдуть торги, розмови, заяви про переформатування комітетів, кабінетів. «Зрозуміло, що цей уряд і парламент далі діятимуть з огляду на вдячність тим депутатам, які підставили плече в складну хвилину. І з цього боку ми бачимо великі корупційні ризики. Бо нині дуже зручна позиція депутатів-мажоритарників, які фактично ні за що офіційно не відповідали, бо не входили в коаліцію, а тепер отримуватимуть багато зиску за свої голоси», – підсумував Артем Стельмашов.

Львівський політолог Ігор Танчин ще перед голосуванням поділився думкою, що після відставки Яценюка і створення уряду Гройсмана влада сконцентрується в руках Порошенка. «Здавалось би, бери і користуйся. Якщо, звичайно, зможеш. Але от щодо останнього є серйозні сумніви…

1. Підтримка парламенту. Стійкої більшості немає, а отже, Порошенко повинен або «збити» коаліцію, «загнавши» туди мажоритарників батогом (пряників уже не залишилося), або ж домовлятися з олігархами.

2. Довіра виборців. Утрата цієї довіри і страх перед достроковими виборами ставить перед Порошенком ще одну розвилку: або здобувати довіру рішучими заходами (карати відповідальних за кризу, провести судову реформу, оновити прокуратуру, переслідувати корупціонерів, сепарів тощо. Практикувати, як казав Подерев’янський, «питкі і казні», бо пряників не залишилося). Або ж – домовлятися з олігархами і робити все перелічене, але повільно й вибірково, тобто де-факто – імітувати реформи.

3. Фактор часу. Здається, часу вже майже немає, шкрябає по денці. Люди втомлені й зневірені. Чекати віддачі від податкової, медичної, освітньої реформ – довго, а результат потрібен уже тепер. Захід фінансує Україну, але має свої цілі й примушує Порошенка до непопулярних рішень як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.

Коротше кажучи, Порошенко взяв на себе всю відповідальність і тепер перед ним вибір: або йти на загострення, рвати з попередньою владою, робити реальні зміни в країні, наживаючи собі купу ворогів, або намагатися «розрулити» ситуацію шляхом укладення низки домовленостей у рамках владного класу, сподіваючись, що народ ще потерпить.

Аналіз біографії Порошенка підказує, що Президент піде другим шляхом, постарається домовитися з олігархами. Домовленості вимагають часу, якого немає.

Порошенкові здається, що концентрує владу, але якщо він не зуміє розпорядитися нею (як я припускаю), то дуже скоро виявить, що сконцентрував здебільшого відповідальність, і на нього звідусіль посиплються удари. Чи зуміє він встояти під ударами? Правильна відповідь: якщо буде стояти – ні, якщо рухатиметься – у нього з’являється шанс», – пише політолог.

Ще один відомий політконсультант, президент Фонду національних стратегій Тарас Березовець напередодні висловився, в чому принципова відмінність Гройсмана від Яценюка. «Останній назвав себе прем'єром-камікадзе, а перший, якщо все-таки стане головою уряду, буде прем'єром-стабілізатором. Його основна функція полягає в тому, щоб трошки заспокоїти розхитану систему державної машини і відтермінувати дострокові парламентські вибори. Всі прекрасно розуміють, що вони в будь-якому разі будуть, проте постає завдання, щоб це сталось якомога пізніше», – каже він.

Тарас Березовець додає, що й стосунки Гройсмана з Порошенком насправді дещо інші, ніж багато хто вважав. «Багато хто сприймав Гройсмана і його уряд як придаток до Адміністрації Президента. Нещодавно, минулого тижня, голова АП Борис Ложкін сказав мені особисто, що ця думка помилкова, Гройсман може сказати «ні» багатьом у цій країні, включаючи Президента. Навіщо Гройсману потрібна боротьба за Кабмін, теж зрозуміло. На відміну від усіх попередніх урядів, включно з Яценюком, у нього не просто не буде «медового місяця» у взаєминах з українським народом – навіть «медового тижня» не буде. Люди дуже знервовані й чекають негайних результатів. Таким чином, м'якого входження у владу в майбутнього прем'єра не буде. Протягом першого місяця роботи потрібно буде показати чіткі результати. По-перше, після зриву голландського референдуму мають дати чітку відповідь, коли Україна підпише безвізовий режим з Євросоюзом, причому зробити це потрібно негайно. По-друге, треба запустити Державне бюро розслідувань – останній ключовий орган у сфері боротьби з корупцією. Нарешті, потрібно дати відповіді підприємцям, зокрема ухвалити новий Податковий кодекс, і пояснити людям, коли можна розраховувати на зупинку падіння бізнесу. Це три прості кроки, які повинен зробити новий український уряд», – зазначає експерт.

Він також відповідає, чому тривали настільки запеклі бої навколо призначення нового Кабміну: «Конфлікт, фактично, стався на ментальному рівні. Багато хто сприймав Гройсмана як молодшого партнера Президента, а він почав сприймати себе як рівного Порошенку. Нерозуміння суті метаморфоз, що вже сталися, зокрема ментальних метаморфоз Гройсмана, породило нинішні конфлікти в стосунках з Президентом. Понад те, розкол у взаєминах Порошенка й Гройсмана буде тільки поглиблюватися. Порошенко такого не забуває».

Позитив цієї ситуації, на думку експерта, полягає в тому, що після неї всі повинні підрости і зрозуміти, що друзів і ворогів тут немає. «Психологія Гройсмана дуже проста: він сприймає політиків не як ворогів або друзів, а як політичних попутників. Якщо ти сьогодні вигідний і корисний – як Президент Порошенко – він співпрацюватиме, але якщо завтра вигоди він бачити не буде, то легко розлучиться з таким партнерством», – вважає Тарас Березовець.

Олена Янковська, «Вголос»