Громадська думка населення Донбасу: липень–2017

Опитування в Луганській і Донецькій областях (на контрольованій Україною території) було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми «Ukrainian Sociology service») протягом 1–11 липня 2017 р. у Донецькій області та 8–26 липня у Луганській області. Загалом у кожній з областей було опитано по 500 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення  областей (за винятком окупованих територій). Вибірка  репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить 4,6%.

Опитування було проведено в рамках проекту «Реінтеграція Донбасу шляхом посилення громадської участі у вирішенні місцевих проблем» за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Для порівняння наводяться результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва  у червні 2017 р. (за фінансування програми «МАТРА» Посольства Королівства Нідерландів в Україні).

• Більшість населення і в Донецькій, і в Луганській областях підтримують розширення повноважень і збільшення ресурсів органів місцевого самоврядування:  у Луганській області децентралізацію безумовно і скоріше підтримують 49%, у Донецькій – 50%. Водночас уявлення щодо наслідків децентралізації у населення різні – від оптимістичних (20% – в Луганській і 14% у Донецькій областях вважають, що відкриються нові можливості для громадян впливати на владу, 27% – у Луганській і 29% у Донецькій областях очікують, що покращиться якість послуг для громадян) до песимістичних (17% – у Луганській і 22% у Донецькій областях побоюються, що внаслідок процесів децентралізації пришвидшиться спустошення сіл і селищ, а 14% – у Луганській та 29% у Донецькій областях певні, що процеси розширення повноважень місцевої влади призведуть до появи місцевих «князьків»). Загалом донеччани сприймають перспективи децентралізації більш песимістично, ніж луганчани: серед них негативні наслідки передбачають 52%, а серед луганчан – 30%, а от у рівні оптимізму відмінностей менше: 47% серед луганчан і 43% серед донеччан (третина мешканців Луганської області своєї думки не визначила).
• Водночас більшість мешканців і Донецької, і Луганської областей не відчули  змін від використання додаткових коштів, які місцеві бюджети отримали протягом останніх років – таку позицію висловили 49% і в Донецькій, і в Луганській областях. Щоправда, в Луганській області тих, хто відчув зміни на краще, – дещо більше (28% у Луганській  області і 21% – в Донецькій), а тих, хто відчув зміни на гірше, – дещо менше (19% у Луганській області і 24% – в Донецькій). Порівняно з іншими регіонами Донбас, як і Захід, – регіони, де найбільше мешканців відчули зміни на краще (в середньому по України – 16%) і водночас, як  і Південь, –  регіони, де найбільше відчули зміни на гірше (в середньому по Україні 16%).
• В обох областях переважають сумніви, чи зможе місцева влада справитися з новими повноваженнями, які вона отримає в ході децентралізації. Протягом року впевненість населення у цьому дещо послабшала. Абсолютно впевнені в цьому 10% (у 2016 р. – 15%), переважно впевнені – 32% (у 2016 р. – 37%), тоді як 29% мають значні сумніви щодо цього (у 2016 р. – 20%), а 17% переконані, що їй це не під силу (у 2016 р. – 10%). Найбільше впевнені у можливостях своєї місцевої влади у Західному регіоні («абсолютно» чи «переважно» впевнені – 50%), найменше – на Півдні (32%).
• Вважають, що в їхніх містах (селах) більш-менш вирішуються нагальні проблеми, 38% луганчан і 34% донеччан. Найбільш нагальними вважаються насамперед проблеми матеріальні і соціальні: відновлення роботи підприємств, створення нових робочих місць (64% в Луганській області і 50% – в Донецькій), підвищення пенсій, зарплат, соціальних виплат (відповідно, 42% і 40%), відновлення зруйнованої інфраструктури (44% і 25%),  налагодження медичного обслуговування (33% і 23,5%). Серед цих проблем відносно успішно вирішуються хіба що відновлення зруйнованої інфраструктури (це відзначили 17% в Луганській і 25% в Донецькій області). Значна частина мешканців взагалі не відзначила жодної проблеми, яка б успішно вирішувалася (49% в Луганській області та 52% – у Донецькій).
• Якби  від мешканців регіону залежав розподіл місцевого бюджету, то більшість коштів вони спрямували б насамперед на стимулювання розвитку економіки – відновлення роботи підприємств, створення нових робочих місць (63% в Луганській області і 56% – в Донецькій). Також у пріоритетах – ремонт і покращення інфраструктури (56% в Луганській області і 28% – у Донецькій), підвищення соціальних виплат інвалідам, пенсіонерам (відповідно, 22% і 36%), покращення медичного обслуговування (25% і 27%), благоустрій міста/села (24% і 20,5%), допомога людям у налагодженні дрібного і середнього бізнесу (26% і 17%),
• Значна  частина  мешканців Луганської та Донецької областей відчувають проблеми із захистом своїх прав – 32% луганчан і 38% донеччан. Переважно це права економічні (44% в Луганській області і 35% – в Донецькій) та права на соціальну захищеність (34% в Луганській області та 15% – в Донецькій). Водночас певна частина населення регіону відчуває проблеми з правом на безпеку та захистом із боку держави – 12% в Луганській області та 9% у Донецькій.
• На Донбасі, більше ніж в інших регіонах України, спостерігається готовність прийняти мир за будь-яку ціну – так вважають 41% опитаних. І в Донецькій, і в Луганській областях кількість осіб, які виступають за будь-які компроміси (44% і 38%, відповідно), трохи більша, ніж частка тих, хто переконані, що можна йти не на будь-які компроміси (39% і 34%). Водночас на Донбасі також найменша частка тих, які вважають, що мир може встановитися лише з позиції сили.
• На думку 38% жителів Донбасу, успішна відбудова нормального життя на територіях, контрольованих Україною, є ключем до припинення конфлікту. Водночас примушення Росії до припинення втручання в конфлікт на Донбасі (посилення міжнародних санкцій, тиск міжнародних структур на Росію) вважають дієвим 22% опитаних (значно більше таких у Донецькій області – 32%, ніж у Луганській – 12%). Менш популярними опціями на шляху до миру для опитаних  є надання  «ДНР» та «ЛНР» особливого  статусу в межах України – 14%,  надання російській мові статусу другої державної – 14%, відмова від перспективи членства в НАТО – 12%.
• У половини опитаних у Донецькій і Луганській областях (49%) є рідні, близькі та друзі, що проживають на непідконтрольній території Донбасу. Серед них абсолютна більшість підтримує бодай якісь контакти з ними (загалом 93,5% зі складу тих, хто має рідних і близьких, на неконтрольованій території у Луганській області, та 88% у Донецькій області). У Луганській області інтенсивність контактів між мешканцями підконтрольних і непідконтрольних територій вища (57% підтримують регулярні зв’язки), ніж у Донецькій області (де таких 21,5%).
• Для відносної більшості опитаних мешканців Донбасу, які мають близьких на неконтрольованих територіях (44,5%), конфлікт фактично ніяк не вплинув на їхні відносини з близькими. Близько чверті опитаних (25%) все ж відзначили, що конфлікт спричинив погіршення стосунків: виникнення різного рівня суперечок, а то й припинення спілкування. Частіше конфлікти виникають у мешканців Донецької області (38% проти 11%). Ще для 16% мешканців обох областей конфлікт зблизив їх з їхніми рідними і близькими за лінією розмежування.
• Загалом менше 3% мешканців Донбасу вже отримали новий біометричний паспорт. Цей показник дещо нижчий, ніж на Заході (11%), Півдні (7,5%) і в Центрі (7%). Так само 3% мають старий закордонний паспорт із чинною Шенгенською візою. Кількість тих, у кого є паспорт без такої візи, вища у Донецькій області (30%), ніж у Луганській (14%). Відповідно, частка тих, у кого є який-небудь закордонний паспорт, вища у Донецькій області (37%), ніж у Луганській (18%). У середньому по Донбасу цей показник приблизно відповідає усім іншим регіонам, окрім Заходу, де закордонний паспорт мають значно більше мешканців (44%).
• 81% жителів Донбасу ніколи не бували у країнах Європейського Союзу. Тих, хто хоч раз відвідував ЄС, дещо більше у Донецькій області – 24% проти 15% – у Луганській. При цьому більшості жителів Донбасі (59%) доводилося бувати у Росії. У Луганській області дещо більше – 65,5%, тоді як у Донецькій – 52%. Серед тих, хто відвідував Росію, більшість робили це кілька разів.
• Абсолютна більшість мешканців Донбасу ­– 63,5% – не підтримують запровадження візового режиму з Росією. Рівень підтримки цієї ініціативи дещо вищий у Донецькій області (29%), ніж у Луганській (10%). Порівняно з іншими регіонами частка мешканців Донбасу, яка схвально ставиться до ідеї візового режиму з Росією (19%), трохи вища, ніж на Півдні (14,5%), приблизно однакова зі Сходом (20%) і трохи нижча, ніж у центрі (28%). Захід – єдиний макрорегіон, де переважна більшість громадян підтримують запровадження візового режиму з Росією (60%).
• Кожен другий мешканець Донбасу (51%) відчуває себе передусім громадянином України, тоді як 34% є носіями регіональної ідентичності (тобто вважають себе перш за все жителями міста/села чи регіону, де вони живуть). Загальнонаціональна ідентичність суттєво переважає регіональну в Луганській області (62% проти 22%), тоді як у Донецькій області носіїв регіональної ідентичності (47%), навпаки, дещо більше, ніж носіїв загальнонаціональної ідентичності (40%).
• У Луганській області приєднання в перспективі до Європейського Союзу  підтримують лише 14%, вступ до Митного Союзу з Росією підтримують вдвічі більше – 27%, а відносна більшість (31%) вважає, що Україні не варто вступати до жодного з цих союзів. У Донецькій області підтримка вступу до ЄС значна вища – 32%, а прихильників вступу до Митного союзу дещо менше – 19%, проте й тут відносна більшість (36%) віддає перевагу неприєднанню до жодного з цих союзів. Якщо порівняти з іншими регіонами України, Донбас відрізняється найнижчою підтримкою вступу до ЄС (23%) і найбільшою підтримкою вступу до Митного Союзу (23%).
• У Донецькій області істотно більше прихильників членства України в НАТО (30%), ніж у Луганській (10%). Водночас більшість мешканців обох областей віддає перевагу позаблоковому статусу України (39% в Луганській області і 36% – у Донецькій). Певна частина населення продовжує сподіватися на військовий союз з Росією та іншими країнами СНД як на варіант гарантування безпеки – 17% у Луганській області і 16% – у Донецькій.
• Проведення позачергових парламентських виборів переважно підтримують у  Донецькій області (підтримують 51%, не підтримують 41%) і не підтримується у Луганській (підтримують – 32,5%, не підтримують 46%). Готовність взяти участь у виборах висловили 56,5% у Луганській області і 52% у Донецькій.
• Значна частина потенційних виборців у регіоні не визначилася зі своїми політичними симпатіями. У Луганській області 24% не готові брати участі у виборах і ще 43,5% не обрали жодної з партій (у сумі – 68%). Серед політичних партій у Луганській області впевнено долає виборчий бар’єр лише партія «Опозиційний блок» (12,8% серед тих, хто готовий взяти участь у виборах). Мають шанси здолати бар’єр також Радикальна партія Олега Ляшка (4,1%) та партія  «За життя!» (3,8%). Загалом серед потенційних виборців не визначилися з вибором у Луганській області 57,4%.
•  У Донецькій області визначеність дещо вища, ніж у Луганській: не брали би участі у виборах 34%, не визначилися серед усього населення – 18%. Серед політичних партій лідером є партія «Опозиційний блок» – за неї готові проголосувати 12,2% потенційних виборців. Виборчий бар’єр долають партія «Батьківщина» (7%), «За життя!» (7%), мають шанси здолати бар’єр також партія «Наш край» (4,9%), Радикальна партія Олега Ляшка (4,9%), партія  «Рух нових сил» (4,3%),  «Самопоміч» (3,7%), Блок Петра Порошенка «Солідарність» (3,7%). Не визначилися серед тих, хто має намір брати участь у виборах, 28%.