Громадська думка — лютий 2006 року

Електоральна ситуація в Україні
в січні–лютому 2006 року за даними
різних соціологічних організацій

В останні два місяці виборчої кампанії  дані опитувань, проведених професійними соціологічними структурами, стосовно рейтингів провідних політичних сил на виборах до Верховної Ради мають незначні відмінності.

Порівняння результатів опитувань громадської думки, що їх опублікували фонд “Демократичні ініціативи”, фірма “Юкрейніан соціолоджі сервіс”, КМІС, Центр ім. Разумкова, центри “Соціальний моніторинг” та “СОЦІС” показує:

• Безперечним лідером виборів до Верховної Ради України є Партія реґіонів, яку нині підтримує близько 30% виборців і яка може набрати 32–36% голосів.
• Друге місце у виборчих перегонах посідає блок “Наша Україна”, який може набрати 20–24% голосів, а третє – Блок Юлії Тимошенко (16–19%). Соціалістична партія України, може отримати 4,5–6,5%.
• 3%-й бар’єр долають також Комуністична партія України та Народний блок Литвина.

Шанси на подолання 3%-го бар’єра мають Блок Наталії Вітренко “Народна опозиція” та Громадянський блок “Пора–ПРП” (рейтинг останнього за місяць дещо зріс), хоча за всіма   опитуваннями вони поки не набирають 3%.

Жодна з інших партій та блоків не має реальних шансів на подолання 3%-го бар’єра, а близько 35 партій та блоків не зможуть набрати і 1% голосів виборців.

В останні два місяці виборчої кампанії по завершенні реєстрації партій та блоків ЦВК України електоральна ситуація в Україні, за даними професійних соціологічних структур (за дуже незначними винятком), є досить усталеною. Статистично значущою розбіжністю в рейтингах партій та блоків є показник фірми “In Mind” щодо Партії реґіонів, але в цьому опитувані дуже мала вибірка для електоральних вимірювань – 1200 респондентів. А тому незважаючи на відмінності методології опитування, що їх проводили різні провідні соціологічні фірми, різні показники рейтингів (серед усіх опитаних з невеликою кількістю (3–5%) тих, хто не братиме участі в голосуванні – КМІС, Центр “Соціальний моніторинг”, “СОЦІС” чи серед тих, хто голосуватиме – Фонд “Демократичні ініціативи”, “Юкрейніан соціолоджі сервіс”, Центр ім. Разумкова), розбіжності в шансах партій та блоків на виборах є дуже незначні (з урахуванням частки ще не визначених, яка теж різна):

Динаміка рейтингів політичних партій і блоків на виборах до Верховної Ради України за період січень–лютий 2006 року, у %

Фонд “Демократичні ініціативи” та фірма “Юкрейніан соціолоджі сервіс” провели репрезентативне  опитування дорослого населення міста Києва (віком понад 18 років) з 14 по 22 лютого 2006 року. За квотною репрезентативною вибіркою було опитано 1000 респондентів, які за статтю, віком, освітою та районом проживання в столиці репрезентують населення м. Києва, що має право голосу на виборах. Максимальна похибка не перевищує 3,2%.

• Олександр Омельченко є лідером на виборчих перегонах на пост міського голови Києва і може набрати понад 40% голосів.
• Олександр Омельченко вдвічі випереджає своїх основних конкурентів Віталія Кличка  та Леоніда Черновецького, які можуть набрати близько 20% голосів виборців.
• Інші  кандидати на посаду міського голови мають шанс набрати не більш як 3% голосів виборців.
• У виборах до Верховної Ради  у Києві мають шанс подолати 3%-й бар’єр вісім політичних сил – Блок Юлії Тимошенко, Блок „Наша Україна”, Партія реґіонів, Народний блок Литвина, Соціалістична партія України, Громадянський блок “Пора–ПРП”, Компартія України та Опозиційного блок “Не так!”
• У виборах до Київської міської Ради 3%-й бар’єр долають Блок Юлії Тимошенко, Блок “Наша Україна”, Партія регіонів, Блок Леоніда Черновецького, Народний блок  Литвина, Громадянський блок “Пора–ПРП”. Мають шанс потрапити до Київради  СПУ, а також Опозиційний блок “Не так!”
• Ймовірний розклад місць у Київраді:

Якби вибори до Київської міської Ради відбулися б зараз, а ті, хто ще не визначився, голосували б так само, як і ті, хто визначився, то Блок Юлії Тимошенко з 120 місць у Київраді отримав би 38, Блок “Наша Україна” – 20, Партія реґіонів та Блок Леоніда Черновецького  – по 16, Народний блок  Литвина –  10, Громадянський блок “Пора–ПРП” – 9, СПУ – 6 місць, Опозиційний блок “Не так!” – 5 місць.

Динаміка рейтингів кандидатів на посаду міського голови столиці
(грудень 2005 – лютий 2006 рр.)

Результати опитувань щодо шансів кандидатів на посаду міського голови в грудні 2005 року та  лютому 2006 року дають підстави зробити такі висновки (див. табл. 1).

1. Якщо два місяці тому очікувалась запекла боротьба на виборах між потенційними кандидатами Олександром Омельченко та Віталієм Кличко, то сьогодні, за місяць до дня голосування одноосібним і безперечним лідером став діючий мер Олександр Омельченко (це відбулось відразу після його заяви про участь у третіх для нього виборах). Тож тепер можна стверджувати, що Олександр Омельченко вдвічі випереджає своїх основних конкурентів Віталія Кличка (Блок “Пора–ПРП”) та Леоніда Черновецького (Блок Леоніда Черновецького) і може набрати понад 40% голосів, хоча його рейтинг після житлово-будівельного скандалу дещо знизився.

2. За друге місце у виборчих перегонах нині триває боротьба між народним депутатом Леонідом Черновецьким та екс-чемпіоном світу з боксу Віталієм Кличком. Кожен із них може набрати близько 20% голосів виборців, хоча майже не має шансів за місяць випередити нинішнього мера.

Динаміка рейтингів потенційних кандидатів на посаду міського голови в грудні 2005–лютому 2006 років, у %

3. Інші ж кандидати на посаду міського голови – Валерій Асадчев, Адам Мартинюк, Валерій Пустовойтенко, Юрій Кармазін,  Володимир Марченко, не кажучи вже про менш відомих кандидатів, – можуть набрати по 1–3% голосів виборців, але навряд чи зможуть допомогти Українському народному блоку Костенка і Плюща, КПУ, Блоку Юрія Кармазіна, ПСПУ набрати 3% голосів на виборах до Верховної Ради України та Київради в столиці.

Динаміка рейтингів політичних партій та блоків, які братимуть участь у виборах до Верховної Ради України, в столиці
(грудень 2005 – лютий 2006 рр.)

Ще менші зміни в останні два місяці відбулись в електоральних уподобаннях киян щодо партій та блоків, які братимуть участь у виборах до Верховної Ради України. І хоча опитування 4–13 грудня 2005 року проходило за скороченим списком 22-х партій та блоків, із яких деякі вступили в нові блоки, а опитування в лютому 2006 року – за повним списком, принципових змін у шансах партій та блоків не сталося (див. табл. 2.):

Динаміка рейтингів  партій та блоків, які братимуть участь у виборах до Верховної Ради України, у столиці, у %  (в грудні 2005–лютому 2006 років)

– статистично значуще в останні два місяці в Києві знизився тільки рейтинг Блоку Юлії Тимошенко, однак  і на сьогодні БЮТ ще залишається лідером виборчих перегонів у столиці;

– статистично незначуще в останні два місяці зросли рейтинги Партії реґіонів, Громадянського блоку “Пора–ПРП”, Компартії України та опозиційного блоку “Не так!”, при цьому “Пора–ПРП” подолала 3%-й бар’єр на виборах до ВР у столиці, а у КПУ та блока “Не так!” з’явились  шанси на подолання 3%-го бар’єра в столиці;

– інші партії та блоки або демонстрували стабільність своєї підтримки, або втрачали електорат (Блок Юрія Кармазіна). І жодна з них не має шансів, окрім восьми лідерів, подолати 3%-й бар’єр. Але голосування киян на виборах до Верховної Ради України не буде вирішальним, бо 95% усіх виборців, які прийдуть на виборчі дільниці, проживають за межами столиці. Вони ж і визначать результат цих виборів.

Динаміка електоральної ситуації

на виборах Київської міської ради

(грудень 2005 – лютий 2006 рр.)

Дещо більші зміни в останні два місяці відбувались в шансах партій та блоків на виборах до Київської міської ради, де голос киян буде вирішальним.

Головною з них було суттєве зниження рейтингів в останні місяці Блоку Юлії Тимошенко та блоку “Наша Україна” в столиці, що частково зумовлено зміною списку лідерів у опитувальній картці, адже “Наша Україна” в останньому опитуванні йшла на чолі з В.Брюховецьким, В.Поляченком, О.Богомолець, В.Яремою та Морозовим, а БЮТ – на чолі з М.Томенком, А.Хостікоєвим, В.Бабаком, О.Євлахом та А.Павловським, а не на чолі з Ю.Єхануровим та Ю.Тимошенко. Зменшився і відрив лідерів від Партії реґіонів та Блоку Леоніда Черновецького, які теж впевнено долають 3%-й бар’єр. Високі шанси на подолання 3%-го бар’єра мають також Народний блок Литвина, Соціалістична партія України, Громадянський блок “Пора–ПРП”, Опозиційний блок “Не так!”. Особливо, якщо зважити на той факт, що 37% киян, які вирішили брати участь у виборах 26 березня 2006 року, ще не визначилися щодо партії чи блоку на виборах Київської міської ради. З урахуванням цього факту, ще 3–4 партії та блоки зберігають теоретичні шанси набрати 3% голосів (це Блок Наталії Вітренко “Народна опозиція”, Компартія України, Блок Юрія Кармазіна та Блок Євген Марчука „Єдність”).

Динаміка рейтингів  партій та блоків, які братимуть участь у виборах до Київської міської ради, у % (в грудні 2005–лютому 2006 року)

Однак їхні шанси досить низькі.

Якби вибори до Київської міської Ради відбулися б зараз, а ті, хто ще не визначився, голосували б так само, як і ті, хто визначився, то Блок Юлії Тимошенко з 120 місць у Київраді отримав би 38±4, Блок “Наша Україна” – 20±2, Партія реґіонів та Блок Леоніда Черновецького  – по 16±2, Народний блок  Литвина –  10±2, Громадянський блок “Пора–ПРП” – 9±2, СПУ – 6±1 місце, а Опозиційний блок “Не так!” – 5±1% місце. Однак проходження до Київради СПУ та блоку “Не так!” не є гарантованим. До того ж ті виборці, які ще не визначилися, можуть голосувати дещо не так, як ті, хто визначився.