Європейці передали Віткоффу спільні пропозиції з Україною – Путін очікував іншого – Тарас Жовтенко про результати візиту американського посланця до Росії

Візит спецпосланця президента США Стіва Віткоффа до Москви відбувся на тлі спроб Дональда Трампа домогтися прогресу в переговорах про завершення російсько-української війни напередодні проміжних виборів у США. Водночас Москва продовжує координувати свої дії з Пекіном, а Кремль використовує внутрішньополітичні проблеми американського президента для просування власних геополітичних інтересів. Свої розрахунки мають і європейці, які цього разу вирішили діяти інакше й передали Віткоффу спільні пропозиції з Україною.
Про мету візиту американського посланця, роль Китаю в домовленостях між Вашингтоном і Москвою, можливе використання протестів у Європі для впливу на американську політику та зміну підходів європейських союзників  безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко  розповів (з 15:58 хв.) в інтерв’ю 24 каналу.

Трамп намагається врятувати свої політичні позиції, а Путін цим користується

За словами експерта,  для Дональда Трампа переговорні зусилля навколо російсько-української війни – це не лише питання зовнішньої політики. Американський президент зацікавлений у тому, щоб до проміжних виборів 3 листопада продемонструвати бодай якийсь результат, який допоміг би йому поліпшити власний рейтинг і позиції Республіканської партії. Якщо республіканці втратять обидві палати Конгресу, можливості Трампа проводити свою політику суттєво звузяться.

Тому, на думку Тараса Жовтенка, нинішня активність Віткоффа є для американського президента одним зі способів уникнути внутрішньополітичного фіаско.

«Трампу це потрібно дуже швидко і бажано максимально динамічно до 3 листопада, щоб спробувати хоча б у такий спосіб вирівняти свій власний падаючий рейтинг, ну і, відповідно, разом із ним – рейтинг Республіканської партії. Схоже на те, що для Трампа всі ці рухи Віткоффа є тим шансом, який принаймні сьогодні американський президент бачить для себе, своєї адміністрації і, відповідно, для Республіканської партії», – пояснив Тарас Жовтенко.

Путін, своєю чергою, зацікавлений у тому, щоб Трамп і надалі потребував його допомоги. Кремль демонструє готовність до нових контактів і навіть до можливого тристороннього саміту за участю Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна. Однак, за оцінкою Жовтенка, ці сигнали не означають, що Москва справді готова рухатися до завершення війни.

«Володимир Путін усе це робить – і зближення з Трампом, і чергові спроби йому допомогти через цю дизельну угоду, через зустрічі та через усі згоди, які озвучив Ушаков, зокрема щодо можливого відновлення тристороннього формату, – з максимальною координацією з китайською стороною. Жоден із кроків путінського режиму зараз не робиться без взаємного погодження зі старшими китайськими товаришами», – зазначив експерт.

За словами аналітика, Путін і Сі Цзіньпін прагнуть максимально використати період до американських виборів, коли Трамп особливо потребує зовнішньополітичного успіху. Проте для Росії важливо не лише допомогти чинному президенту США, а й отримати за це можливість домовлятися про майбутній порядок у Європі на вигідних Кремлю умовах.

Навіщо Путін одразу після зустрічі з Віткоффом зв’язався з Китаєм

Майже одразу після зустрічі з американським посланцем Путін провів контакти з китайською стороною. Така послідовність, на думку Тараса Жовтенка, не випадкова. Москва не просто шукає підтримки Пекіна, а й намагається залучити Китай до ширшої політичної гри навколо Трампа.

«Жоден із кроків путінського режиму не робиться без погодження з Китаєм, адже все залежить не тільки від того, чи вдасться Росії вплинути на Трампа та Республіканську партію під час цих проміжних виборів, а й від того, як сам Сі Цзіньпін оцінить дії Володимира Путіна. Бо скоріш за все Сі Цзіньпін намагатиметься представити цю допомогу від режиму Путіна Трампу як непряму допомогу від самого Сі Цзіньпіна. З огляду на те, що між китайською та російською диктатурами існує абсолютно очевидний зв’язок не лише в економічному чи безпековому плані, а й прямий політичний зв’язок, — стає зрозуміло, що таким чином, коли Володимир Путін вживатиме певних заходів, аби допомогти Дональду Трампу на проміжних виборах, Сі Цзіньпін у кінцевому підсумку так чи інакше привласнить собі заслуги за це», – зауважив експерт.

Водночас між Москвою та Пекіном є й потенційне суперництво. Путін прагне домовлятися про розподіл сфер впливу в Європі безпосередньо зі Сполученими Штатами, а не опинитися в ситуації, коли Вашингтон і Пекін самостійно визначатимуть правила гри.

«Для Путіна головна амбіція полягає в тому, щоб розділити порівну, ну, так би мовити, як мінімум зі Штатами Європу. [...] Путін дуже чітко розуміє, що ці речі він має робити особисто з Дональдом Трампом, а не через Сі Цзіньпіна», – зауважив аналітик.

Протести в Європі як інструмент впливу на Трампа

Ще один напрям цієї гри – використання внутрішніх конфліктів у західних країнах. Тарас Жовтенко звертає увагу на повідомлення про російські дезінформаційні кампанії навколо протестів у Франції та інших європейських державах. За його словами, Росія може використовувати ці протести для посилення внутрішніх суперечностей у США. ЗНа думку аналітика, Трамп уже використовує європейські заворушення у власній політичній риториці, а російська пропаганда намагається пов’язати діяльність ультралівих рухів у Європі та США з Китаєм. Це може посилити протистояння Вашингтона й Пекіна та дати Трампу аргументи для жорсткіших дій проти внутрішніх опонентів.

«Росія намагатиметься використати ситуацію у Франції, щоб перекинути цей місток у Сполучені Штати й продати Трампу це як особистий подарунок від Путіна: мовляв, це Китай, а не Росія намагається втрутитися у внутрішні справи США», – пояснив Жовтенко.

Європейці змінили тактику: замість поступок Трампу – спільні пропозиції з Україною

Попри прагнення Трампа домогтися швидкого результату, попередні спроби тиску на Україну та європейських союзників не принесли йому бажаного ефекту. За словами Тараса Жовтенка, цього разу європейці продемонстрували інший підхід. Вони не погодилися на черговий тиск з боку американського президента, зокрема попри залежність від американських розвідувальних даних і системи Starlink.

«Європейці вже не намагаються, як кажуть, задобрити Дональда Трампа якимись новими бізнес-проєктами. Вони просто вручили Віткоффу в руки папір із переліком спільних українських і європейських пропозицій і відправили його в Санкт-Петербург. Це точно не той результат, на який розраховував Трамп. І це точно не той результат, на який розраховував Володимир Путін», – наголосив експерт.

За оцінкою Тараса Жовтенка, у Москві очікували, що на тлі російської ескалації Європа зрештою поступиться й сама почне тиснути на Україну, щоб змусити її прийняти умови Кремля. Натомість європейці не погодилися на такий сценарій і передали Віткоффу спільні пропозиції, не супроводжуючи їх звичними спробами заохотити американського президента додатковими економічними вигодами.

Підсумовуючи результати візиту, Тарас Жовтенко наголошує, що попри заяви про можливе повернення до тристоронніх переговорів і нові контакти між Вашингтоном, Москвою та Пекіном, говорити про реальний поступ до миру поки що немає підстав.

«Враховуючи цей загальний геополітичний розклад, ми маємо сьогодні ті результати, які й очікувалися від цього вояжу Віткоффа – вони жодного практичного наслідку наразі не мають», – підсумував експерт.