Екзит-пол: ходіння по муках

Джордж Оруелл помилився, назвавши свою знамениту антиутопію «1984». Цю книжку потрібно було назвати «2004». З кожним днем Україна дедалі більше скидається на фантастично перевернутий оруеллівський світ, де на чорне кажуть біле, а на біле — чорне, де неправду видають за чисту правду, а правду замащують огидним брудом, де найкращі ідеї доводять до абсурду, а найдемократичніші процедури перетворюють на фарс.

Саме у фарс останні кілька тижнів намагаються перетворити проведення в Україні екзит-полу, щоб скомпрометувати саму ідею опитування виборців на виході з виборчих дільниць і відтак не дати суспільству можливості оцінити реальний масштаб допущених владою підтасувань.

В умовах масових фальсифікацій суспільству необхідно мати точку відліку — еталон результату, з яким можна порівнювати всі інші. Адже про це, як вважає ЦВК, уже складають легенди. На істину не може претендувати і паралельний підрахунок голосів, оскільки всі основні фальсифікації відбуваються на найнижчому рівні — виборчих дільницях. І «мокрі» протоколи вже містять у собі фальсифікацію. Тому екзит-пол — це результат, максимально наближений до реального волевиявлення громадян. Саме тому на його дискредитацію й були кинуті максимальні сили.

«Нас дуже здивував емоційний факт, який повинен змусити і законодавців України, і електорат, і ЗМІ замислитися: щось нехороше є в самій ситуації навколо виборів. Україна — перша країна у світі, де не змогли адекватно провести екзит-пол, і у зв’язку з цим її можна сміливо занести в Книгу рекордів Гіннесса, — заявив днями офіційний спостерігач від міжнародної організації «Інститут країн Східної Європи і СНД» Елієзер Фельдман.

Насправді екзит-полів у нас було, як мінімум, три. Один із них, «Національний», готувався дуже давно, близько року, і про нього в громадськості та журналістів інформації було більш ніж досить. Проект, автором і керівником якого є Фонд «Демократичні ініціативи», був фінансово підтриманий вісьмома закордонними посольствами і чотирма міжнародними фондами, а в його практичній реалізації брали участь чотири відомі соціологічні служби, що об’єдналися в консорціум, — Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), Центр «Соціс», Центр «Соціальний моніторинг» і соціологічна служба Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова. Три з чотирьох учасників консорціуму брали участь у екзит-полах, що проводилися на парламентських виборах 1998-го і 2002-го, а також під час двох турів президентських виборів 1999 р.

Незадовго до виборів стало відомо, що свій екзит-пол проводитиме й російський Фонд «Общественное мнение» (ФОМ) кремлівського політтехнолога Гліба Павловського. Проте в цій організації немає власної соціологічної мережі в Україні, і широкій громадськості досі невідомо, хто ж проводив опитування для росіян, тоді як усі основні українські інститути й центри були задіяні на своїх екзит-полах. Власне, про це опитування можна було б узагалі не згадувати, адже самі організатори ще вдень 31 жовтня офіційно заявили, що змушені його перервати через величезну кількість відмов респондентів (понад 40 %). Проте центральні українські ЗМІ, підконтрольні Банковій, чомусь усе-таки активно його цитували...

І третій екзит-пол, «Український», про який також стало відомо (але мало) незадовго до виборів, проводився під керівництвом Українського інституту соціальних досліджень Олександра Яременка. Слід зазначити, що цей інститут — структура державна, а всі шість залучених до проведення опитування державних університетів містяться виключно у східних областях України. Особливою характеристикою цього екзит-полу, на наш погляд, є активна його популяризація В’ячеславом Піховшеком, який неодноразово відгукувався про О.Яременка як про «найчеснішого» соціолога, чиї дослідження «викликають найбільшу довіру». Втім, колеги-соціологи висловлюють дещо інші думки. Одні з них переконані, що на пана Яременка була покладена PR-місія, аналогічна тій, яку виконували «технічні кандидати». І ця версія підтверджується хоча б тим, що керівник «Українського» екзит-полу у своїх коментарях в основному не так говорить про власне опитування, як критикує тих колег, чиї результати показали перевагу Віктора Ющенка у першому турі виборів. Інші колеги О.Яременка, наприклад президент КМІС і член правління Соціологічної асоціації України професор Валерій Хмелько, вважають, що, висловлюючи необгрунтовані підозри на адресу колег по цеху (зокрема і в письмовому обгрунтуванні проведення свого екзит-полу), пан Яременко порушує Кодекс професійної етики соціолога.

Спровокована й організована владою «війна екзит-полів» розпочалася ще до їх проведення. Напередодні виборів у ЗМІ було організовано кампанію з дискредитації самої ідеї опитування виборців на виході з дільниць. А після дня голосування керівник штабу В.Януковича С.Тігіпко поспішив заявити, що ідея екзит-полу в Україні «повністю провалилася» і «на сьогоднішній день орієнтуватися на екзит-пол неможливо». Тези пана Тігіпка підхопили й розмножили численні спостерігачі з країн СНД (в основному тих, у яких результати опитувань на виході значно відрізнялися від офіційних результатів, оголошених владою).

Бурхлива кампанія з дискредитації самої ідеї екзит-полу викликала серйозні побоювання в багатьох симпатиків цього методу демократичного контролю за виборами. «Ми з колегами підозрювали: якщо можна сфальсифікувати вибори, то точно так само можна сфальсифікувати й екзит-пол, — поділився з «ДТ» директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів. — Ми говорили про загрозу екзит-полу (від його низового рівня до менеджменту і власників компаній) через можливі корупції або насильство».

Чи справдилися побоювання та підозри щирих прибічників проведення в Україні екзит-полу? З повною переконаністю говорити про це сьогодні неможливо. Оскільки ще не завершене розслідування і не з’ясовані причини дивної зміни ввечері 31 жовтня даних, презентованих двома центрами, які входили до середини цього тижня в консорціум «Національний екзит-пол». Щоб хоч трохи розібратися в тому, яким чином В.Ющенко, який лідирував за початковими результатами опитування двох компаній, через дві з половиною години якихось маніпуляцій із результатами раптом відстав від В.Януковича майже на п’ять відсотків (при тому, що два інших учасники консорціуму, як і раніше, демонструють явну перевагу лідера «Нашої України»), нам доведеться заглибитися в нетрі соціології. І спробувати розібратися як у методах проведення опитування, так і методологіях подальшого опрацювання отриманих даних.

Спочатку чотири учасники консорціуму планували провести чотири окремі опитування методом особистого інтерв’ю («віч-на-віч»), під час якого інтерв’юери ставлять запитання «За кого ви голосували?» виборцям, котрі залишають виборчі дільниці. Саме цей метод використовувався при проведенні всіх попередніх українських екзит-полів. Проте, як свідчить керівник проекту І.Кучерів, спочатку організатори не припускали, що напередодні виборів відбудеться «така сильна політизація суспільства» і що буде «такий сильний тиск і на виборців, і на інтерв’юерів, і на власників соціологічних компаній». Перші тривожні сигнали стали надходити з місць від інтерв’юерів, чиї роботодавці чи керівники навчальних закладів висловлювали сильне незадоволення їхньою участю в проведенні екзит-полу. Водночас соціологи, які проводили опитування громадської думки в останній місяць перед голосуванням, зіштовхнулися з небувалим раніше відсотком відмов відповідати на їхні запитання — понад 50% по країні, а в деяких областях відсоток «відмовників» перевершував 70%. Саме ці факти й змусили Центр Разумкова запропонувати провести національний екзит-пол методом анонімного анкетування, під час якого респондент заповнює спеціальний бланк (аналогічний бюлетеню для голосування) і опускає його в спеціальну запечатану коробку. Таким чином, навіть інтерв’юеру невідома відповідь респондента. Цю пропозицію підтримав ще один учасник консорціуму — КМІС, а також керівництво проекту. Проте два інших учасники — Центр «Соціс» Миколи Чурилова і Центр «Соціальний моніторинг» Ольги Балакірєвої — відмовилися працювати за таким методом. Їхня аргументація зводилася до того, що вони ніколи не проводили екзит-полів за таким методом, їхні інтерв’юери до нього не готові, у них немає досвіду, вони й так досить залякані, щоб ще привертати до себе увагу скриньками в руках. Викликала сумнів і можливість швидкої матеріальної підготовки до такого методу (виготовлення коробок, планшетів, анкет і передача їх на місця, навчання персоналу). Тому на засіданні консорціуму одноголосно було прийняте рішення про те, що Центр Разумкова і КМІС проводитимуть свої опитування «скриньковим» методом, а «Соціс» і «Соціальний моніторинг» — методом особистого інтерв’ю. Також домовилися, що коли отримані дані принципово не різнитимуться (більше ніж на 2%), вони будуть об’єднані, якщо ж розходження виявляться істотними, результати кожної кампанії буде оголошено окремо.

Отже, після завершення опитувань і підсумовування відповідей учасники консорціуму отримали такі так звані «сирі» результати. КМІС: Ющенко — 44,2%, Янукович — 38,6%; Центр Разумкова: Ющенко — 44,7%, Янукович — 37,2%; «Соціс»: Ющенко — 43,2%, Янукович — 41,1%; «Соціальний моніторинг» — Ющенко — 40,4%, Янукович — 40,7%. Оскільки дані двох опитувань, отримані «скриньковим» методом, не відрізнялися більш ніж на застережені два відсотки, їх об’єднали. Об’єднали свої результати й два інших центри, хоча щодо Ющенка їхні дані розходилися більш ніж на соціологічну похибку. Чому це було зроблено? Опісля нам так і не вдалося отримати чітку відповідь на це запитання. Президент «Соцісу» Микола Чурилов у четвер на прес-конференції визнав, що, «можливо, це було не зовсім коректно», але «ми працювали за одним методом, тому й вирішили зводити наші результати».

А далі сталося взагалі щось дивне, й по сьогодні ніхто нічого чітко не пояснив. Після оголошених о 20.00 31 жовтня даних чотирьох компаній, що свідчать про явну перевагу Віктора Ющенка, буквально через дві з половиною години «Соціс» і «Соціальний моніторинг» оголосили зовсім інші результати. Згідно з ними, за Ющенка проголосувало 38,28%, а за Януковича — 42,67%. Погодьтеся, що цей результат кардинально відрізняється від попереднього. І він дуже здивував як журналістів та телеглядачів, які почули оновлені дані, так і інших членів консорціуму та його керівництво. Спроби з’ясувати, що сталося, в ту ніч успіхом не увінчалися. Як засвідчили кілька наших співрозмовників, вони так і не змогли додзвонитися тоді до Миколи Чурилова, який відповідав за зведення результатів у рамках методу особистого інтерв’ю. Телефони керівника «Соцісу», включно з мобільним, не відповідали.

Згодом Микола Миколайович спробував пояснити колегам і журналістам зміну своїх даних тим, що з самого початку він не врахував факту великої міграції з західних областей України. За словами соціолога, він скористався дослідженням Інституту демографії про трудову міграцію, відповідно до якого, від трьох до трьох із половиною мільйонів громадян України залишили батьківщину в пошуках заробітку. Причому 75% їх — жителі Західної України і тільки 25% — Східної. Тому при подальшому опрацюванні даних було використано коефіцієнти, які враховували цей факт.

Чому це відкриття осінило М.Чурилова тільки в ніч виборів, коли він так оперативно розжився даними Інституту демографії, і чому не поділився ними, а також своєю новою методикою розрахунків із колегами з Центру Разумкова та КМІСу, ні нам, ні двом учасникам консорціуму, які працювали за «скриньковим» методом, ні керівництву проекту досі з’ясувати не вдалося. За словами І.Кучеріва, нині експерти з’ясовують, що і яким чином відбулося. А поки що в керівника консорціуму, за його власним зізнанням, складається враження, що з нього зробили «лоха», використавши зібрані його ж фондом кошти й ресурси.

А тепер нам доведеться ще більше заглибитися в тонкощі соціології, щоб розібратися, як і для чого опрацьовуються «сирі» дані, отримані в результаті екзит-полу. Річ у тому, пояснив у своїй лекції для «ДТ» президент КМІС професор Валерій Хмелько, що в різних областях ми отримуємо різну кількість відмов, також по регіонах різниться й активність виборців. Тому, щоб наша вибірка пропорційно представляла доросле населення, необхідно проводити так зване зважування. Тобто результати по областях потім множаться на спеціальні коефіцієнти. Один же з нюансів роботи соціологів полягає в тому, що до виборів вони не знають, у якій саме пропорції люди прийдуть на виборчі дільниці. Тому для швидшого отримання результатів (до того, як свої оголосить ЦВК) враховуються дані, отримані під час опитувань до голосування. Поставивши респондентам запитання: «Чи взяли б ви участь у голосуванні, якби вибори відбулися завтра?», соціологи отримують певні прогнозні дані про майбутню явку на вибори і на їх основі розраховують коефіцієнти для зважування. За словами В.Хмелька, цього разу використовувалися дані опитувань, проведених КМІСом і «Соцісом» (і ці результати потім виявилися дуже близькими до даних ЦВК про явку виборців: соціологи прогнозували 74%, Центрвиборчком повідомив про 75%). І КМІС зважував 31 жовтня результати «скринькового» методу, використовуючи саме ці дані. Понад те, за свідченням В.Хмелька, генеральний директор КМІС Володимир Паніотто розіслав усім членам консорціуму алгоритм зведення даних і зважування. Крім того, саме так проводили зважування і на попередньому екзит-полі на останніх парламентських виборах 2002 року, під час яких в опитуванні виборців брали участь також «Соціс» і «Соціальний моніторинг» (і, мусимо зауважити, того року міграція населення була навряд чи меншою від нинішньої). «У нас була домовленість, що ми спочатку зважуємо результати за даними попереднього опитування, а потім, щойно на сайті ЦВК з’являються дані про явку на 20.00, ми перезважуємо результати вже за квотами областей, зафіксованими Центрвиборчкомом, оскільки це найближчі до реальних дані. Зрозуміло, ці результати також уточнюватимуться, оскільки використовувалися оперативні дані, але ці уточнення стосуватимуться десятих часток відсотка, а не суттєвих чисел».

Професор Хмелько, звісно, був глибоко здивований, коли о десятій тридцять вечора у прямому ефірі на телеканалі ICTV почув від керівника «Соціального моніторингу» Ольги Балакірєвої результати, які кардинально відрізнялися від його власних, і про те, що в екзит-полі за методом особистого інтерв’ю переміг Янукович, а не Ющенко. Тоді, до проведення глибшого аналізу, вчений пояснив велику різницю між результатами двох методів значним ступенем заляканості виборців.

Але вже в понеділок увечері співробітники КМІС, у спокійнішій обстановці та маючи на руках дані ЦВК про явку виборців, перерахували вагові коефіцієнти відповідно до саме цих даних. І з’ясувалося, що, по-перше, ці нові ваги досить близькі до тих, що були використані 31-го числа (розбіжність становила лише десяті частки відсотка). А по-друге, що перераховані за даними ЦВК результати «Соціса» та «Соціального моніторингу» дуже відрізняються від тих, що були одержані в результаті нової «міграційної гіпотези» Миколи Чурилова.

Отже, увага! З урахуванням даних ЦВК у «Соціса» Ющенко одержав 43,5%, у «Соціального моніторингу» — 41,5%; а Янукович — 40,2% і 40,4% відповідно. Оскільки дані близькі, їх можна об’єднати, й у результаті виходить у Ющенка — 42,5%, а в Януковича — 40,4%. Перераховані з урахуванням даних ЦВК і узагальнені результати Центру Разумкова та КМІС свідчать, що в Ющенка — 44,5%, а в Януковича — 38,2%.

Отже, в умовах, наближених до умов таємного голосування, респонденти надали Ющенкові перевагу більш як у чотири відсотки! Використання двох різних методів опитування, резюмує професор В.Хмелько, засвідчило, що люди не настільки залякані, щоб у результаті відкритого опитування у Ющенка утворилося менше, ніж у Януковича, але все-таки досить обережні, що й продемонструвала помітна різниця в результатах, одержаних двома методами.

До речі, не варто забувати й про те, що при опитуванні відкритим методом інтерв’юери зафіксували 28% відмов, водночас при «скриньковому» методі їх було 22%.

Така різниця в результатах опитування і кількості відмов у двох різних методах проведення екзит-полу дає підстави керівництву проекту та його донорам планувати проведення екзит-полу у другому турі тільки методом анонімного анкетування. Про що й було заявлено на засіданні консорціуму минулої середи. Реакція з боку керівництва «Соціального моніторингу» та «Соціса» була більш ніж бурхливою. Буря тривала й на наступному засіданні в четвер, а також на прес-конференції, яка відбулася після цього. Директор «Соціального моніторингу», котра заявила про те, що не хоче більше брати участь «у цьому шоу», сама влаштувала справжню виставу, рівних якій особисто я не бачила за всі десять років роботи в журналістиці. Максимум експресії і мінімум аргументів — ось що це було. Втім, глядачі «5-го каналу» того ж вечора могли самі ознайомитися зі стилем спілкування пані Балакірєвої, яка практично не залишила своєму опоненту Ірині Бекешкіній із «Демініціатив» можливості представити власний погляд на ситуацію, що склалася навколо «Національного екзит-полу». Таке враження, що головним завданням пані Балакірєвої нині є не пошук і представлення аргументів, які могли б чітко пояснити кардинальну зміну даних її Центру в результаті незрозумілого навіть професіоналам-соціологам перерахунку, а внесення глибокого розколу в консорціум, зведення всього до вульгарного базару і повна дискредитація самої ідеї проведення екзит-полу.

Учора на прес-конференції О.Балакірєва заявила про свій вихід із консорціуму в зв’язку з «безпрецедентним тиском», який чинять на неї організатори та донори проекту. «Здійснюється замовлення на певний результат», — заявила керівник «Соціального моніторингу».

М.Чурилов, який піднявся слідом за нею, також заявив про вихід свого центру з консорціуму. Щоправда, він, відповідаючи на запитання журналіста, заявив, що від нього «ніхто ніяких результатів не вимагав», а він іде тому, що не бажає працювати за методом, у надійності якого не впевнений і за яким його центр не зможе дати надійний результат.

І.Кучерів зі свого боку заявляє, що в другому турі екзит-пол проводитиметься обов’язково. І найвірогідніше, саме методом анонімного інтерв’ю, який навіть у першому турі довів свою велику ефективність. До речі, і професор В.Хмелько в інтерв’ю «ДТ», і професор В.Паніотто на прес-конференції підтвердили, що «скриньковий» метод широко відомий у світі й часто застосовується у закордонній практиці проведення екзит-полів, наприклад, у Росії, Мексиці, США. У Сполучених Штатах «скринькові» екзит-поли проводяться регулярно в тих штатах, де або в демократів, або в республіканців існує підтримка більшості населення, і, отже, представникам «меншості» часто некомфортно висловлювати інтерв’юерам протилежну точку зору.

«У другому турі ми вже намагатимемося уникнути помилок, допущених у першому турі виборів, — обіцяє І.Кучерів, — і працюватимемо за принципом «одна команда, один метод, один результат». Хто ввійде в цю команду в другому турі, поки що невідомо. Консорціум і запрошені експерти-аудитори нині намагаються усе-таки розібратися, що ж сталося з екзит-полом у турі першому.

P. S. Вчора, коли цей матеріал був уже майже готовий для верстки, нам стало відомо, що керівник «Соціса» Микола Чурилов розіслав своїм колегам, котрі брали участь у проведенні «Національного» екзет-полу, листа, в якому повідомив про те, що в ніч на 1 листопада при зважуванні результатів через поспіх було допущено помилки. Зокрема, було переплутано кодування областей у компаніях «Соціс» і «Соціальний моніторинг», а також було здійснено множення ваги кожної західної області України на дві третини згідно з припущенням, що населення в цьому регіоні зменшилося приблизно на два мільйони жителів. Після виправлення помилок і відмови від гіпотези по західному регіону в результаті перерахунку даних «Соціса» та «Соціального моніторингу» Віктор Ющенко одержав на 1,8% більше, ніж Віктор Янукович. Що свідчить не лише про перемогу кандидата від опозиції у першому турі. Це також свідчення перемоги громадянської мужності та фахової честі над страхом і безпринциповістю. А також того, що у суспільства в другому турі може з’явитися точка відліку — результат екзит-полу.

P. P. S. Під час екзит-полу, проведеного в першому турі «скриньковим» методом, респондентам ставилося не лише запитання «За кого ви щойно голосували?», а й «За кого ви збираєтеся голосувати в другому турі?». Причому на друге запитання респонденти відповідали відкрито в ході усного інтерв’ю. За об’єднаними даними КМІС і Центру Разумкова, за Ющенка висловили намір голосувати на 6,3 % більше респондентів, ніж за Віктора Януковича.