Експертні оцінки дотримання прав людини в Україні

Головна мета проекту  „Український демократичний барометр” -  регулярна оцінка якості демократії та руху України у напрямі до європейської інтеграції, визначення „больових точок” демократичного розвитку та їх широке громадське обговорення.   

 Основний метод виконання проекту – метод експертних оцінок. Групи, що складаються з відомих фахівців, на підставі детальної методології оцінюють головні тренди розвитку у п’яти ключових сферах: демократичні інституції та демократичний процес; законодавство; захист та дотримання прав людини; медіа; міжнародна політика в євроінтеграційному та трансатлантичному аспекті.

У кожній із сфер виділені ключові події, що сталися за півроку, які оцінюються за 5-бальною системою з точки зору того, наскільки розвиток ситуації у країні наближається (чи віддаляється) до розвиненої консолідованої демократії, а за напрямом „міжнародна політика” – наскільки розвиток ситуації наближається (чи віддаляється) до вступу України до Європейського Союзу.

Проект фінансується Міжнародним Фондом «Відродження»

ІІІ. Захист та дотримання прав людини

Експертна група:

Євген Захаров

Володимир Яворський

січень-червень 2009 року – 2.30

У 2009 році  ситуація з правами людини була строкатою і мозаїчною.
З одного боку, в країні панувала політична криза, яка не давала проводити необхідні реформи – конституційну, судову, кримінальної юстиції, адміністративну тощо. Боротьба політичних опонентів за владу призводила до політизації будь-якого питання, коли кожен крок органів влади, новий законопроект чи кадрове призначення оцінювалися тільки з точки зору отримання переваг у політичній боротьбі. Ця боротьба вкрай негативно позначилася на керованості державного апарату й призвела до посилення незаконних дій місцевих влад, які майже не звертають увагу на рекомендації центральної влади. Наприклад, в Харкові був ліквідований міський протитуберкульозний стаціонар на 675 ліжок, хоча усі центральні органи рекомендували не робити цього.

До політичної кризи додалася повномасштабна економічна криза, яка боляче вдарила насамперед по бідним верствам населення і середньому класу. Бідним стало ще важче виживати внаслідок росту цін та інфляції, збільшення тарифів на комунальні послуги і відсутності адекватного державного соціального захисту, вони стали ще більш залежними від своїх роботодавців, відносини з якими іноді нагадують феодальні.

У цих умовах стан з економічними та соціальними правами людини в цілому міг тільки погіршитися, тим більше, що забезпечення і захист прав людини не були пріоритетами для влади. Як і в 2007-2008 роках, уряд знову призупинив реалізацію економічних і соціальних прав у бюджеті на 2009 рік всупереч рішенню Конституційного суду щодо заборони зупинення реалізації прав щорічним законом про бюджет.

З другого боку, наявність політичної конкуренції й певного рівня свободи слова позитивно позначаються на самосвідомості суспільства, яке стає більш зрілим і тверезомислячим.

Правозахисні організації міцнішали, вони примусили рахуватися органи влади зі своїми оцінками й пропозиціями і змогли в деяких питаннях домогтися певних змін на краще. Можна навести десятки прикладів успішних дій правозахисників, але ці успіхи губляться в загальному величезному масиві порушень прав людини. Унаслідок цього зберігається загальна оцінка населенням свого стану як незахищеного. Спроможність правозахисних організацій стала достатньою, щоб примусити державу враховувати їхню позицію, але є далеко недостатньою для зміни загального ставлення держави до проблем прав людини, для того, щоб привчити державу поважати права людини.

Слід відзначити певний прогрес в МВС, де динамічно і успішно працювала нова інстиуція, створена в 2008 році, – Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС. Звичайно, це не може кардинально вирішити проблеми з правами людини в МВС, які є найбільш важкими в сфері прав людини – свавільні затримання і арешти, незаконне насильство, спрямоване на отримання зізнання у скоєнні злочину, в тому числі, катування тощо. Проте діяльність нового Департаменту вже стала інструментом для виявлення цих порушень, оприлюднення інформації про них, захисту жертв порушень і вивчення умов, які сприяють таким порушенням. Управління моніторингу дотримання прав людини, громадські ради з питань забезпечення прав людини та мобільні групи з моніторингу дотримання прав і свобод утворюють нову єдину систему відомчого та громадського контролю за дотриманням прав людини в діяльності ОВС.

Зауважимо, що в порівнянні з новою державною установою захисту прав людини аналітична та інформаційна діяльність іншої національної інституції з прав людини, яка працює вже 10 років, – українського омбудсмана – залишає бажати кращого. Доповіді про стан з правами людини і основоположними свободами в Україні, які обмудсман має, згідно з законом, готувати й оприлюднювати щорічно, відсутні вже чотири роки.

На жаль, огляд позитивних тенденцій у сфері прав людини на цьому можна завершити. Решта тенденцій були суто негативними. І насамперед слід відзначити зростаючу неповагу політичних сил до інституту правосуддя та принципів верховенства права, намагання використати суди для політичних переваг і незаконні дії відносно судів у випадках, коли ухвалені рішення суперечать політичним інтересам. Вже декілька років парламент не приймає законопроекти, спрямовані на реалізацію Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду.

Залишається великою проблемою виконання судових рішень: щорічно понад 70 % судових рішень у цивільних справах не виконується. Щорічно більше 80% рішень Європейського суду з прав людини стосуються порушення п. 1 статті 6 Європейської конвенції саме внаслідок невиконання судових рішень, зокрема, про виплату боргів по заробітній платні чи іншим виплатам державними та іншими підприємствами й установами. І держава за п’ять років не зробила нічого, щоб змінити процедуру виплати боргів і виплатити людям зароблені ними кошти.

У першій половині 2009 року посилила свою діяльність Національна комісія з питань суспільної моралі. На нашу думку, її рішення були необґрунтованим та непропорційним втручанням у здійснення свободи вираження поглядів, ці втручання не відповідали жодній невідкладній суспільній потребі

Стабільно поганою залишається ситуація в Державному департаменті з питань виконання покарань, який ретельно охороняє свою закритість і безкарність. Це єдиний орган державної влади в Україні, який практично не змінився за роки незалежності, залишається не реформованим і виглядає суцільним анахронізмом.

Інші правоохоронні органи також потребують реформування, особливо органи прокуратури, які мають повноваження, що викликають конфлікт інтересів, і виконують не властиві їм функції загального нагляду.

Продовжувалися брутальні порушення права власності, зокрема, незаконні захвати земель чи іншої власності всупереч закону, бажанню і рішенням місцевих територіальних громад чи власників. Там, де голови селищних рад опиралися незаконному захопленню землі, проти них фальсифікували кримінальні справи, як, наприклад, справа Володимира Маруняка та інших сільських голів у Херсонській області.

Протягом другої половини 2009 року стан з правами людини та основними свободами продовжував погіршуватися. Напередодні президентських виборів загострилася політична боротьба, і права людини остаточно перестали бути пріоритетом і для влади, і для опозиції. Посилювалися небезпечні для прав людини тенденції, які спостерігалися і раніше: порушення Конституції і перевага мотивів політичної доцільності над принципами права; посилення інформаційної закритості і непрозорості дій влади, за якими завжди ховається корупція; зневага до судової влади і інституту правосуддя в цілому; намагання політичних сил використати судову владу в своїх інтересах, включення її в політичну боротьбу, що призвело до серйозного послаблення судової влади; намагання політичних сил використати правоохоронні органи для боротьби із своїми опонентами, це мало наслідком політизацию правоохоронних органів; зменшення загального рівня політичної свободи; подальше погіршення соціально-економічного становища більшості українців внаслідок економічної кризи і неспроможності органів влади та місцевого самоврядування виконувати належним чином свої обов’язки; збільшення і так надто великої різниці в рівні життя між бідними та багатими.

Відсутність інформаційної відкритості, прозорості та підзвітності влади суспільству, необґрунтоване засекречування інформації й обмеження свободи інформаційного обміну уявляються чи не найбільш небезпечними для майбутнього країни в порівнянні з іншими порушеннями прав людини. Інформаційна сфера є основою, на якій базуються всі політичні, адміністративні, економічні та й просто будь-які рішення в царині галузей людської діяльності.

У другій половині 2009 року остаточно з’ясувалося, що більшість місцевих рад та їх виконавчих органів всупереч ст. 28 Бюджетному кодексу так і не оприлюднили бюджети 2009 року, детальні звіти про виконання місцевих бюджетів 2008 року; як і раніше, ховається інформація про виділення земельних ділянок, Генеральні плани розвитку міста тощо.

Головною передумовою дотримання прав людини та основних свобод є сильна і незалежна судова влада. Відсутність поваги до правосуддя, механізмів підтримки незалежності судів, їхнього авторитету перетворюють захист прав людини на ілюзію. Наприкінці 2009 року повага до судової влади  впала до мінімуму, оскільки політики, бажаючи забезпечити контроль над судами перед виборами, втягнули вищі суди в непристойну боротьбу за повноваження, посади, печатки тощо. У другій половині 2009 року неповагу до правосуддя виявив Верховний суд України, коли його палата у кримінальних справах проігнорувала рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України».Яременко під катуваннями зізнався у вбивстві, якого він не скоював.Європейський суд визнав суттеві порушеннястатті 6 Європейської конвенції, яка захищає право на справедливий суд

Практика застосування катувань й інших форм поганого поводження та свавільні чи необґрунтовані затримання та арешти правоохоронними органами залишається системним порушенням прав людини в Україні. Відсутність ефективного розслідування з боку прокуратури, визнана в багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, відсутність належного судового контролю щодо способу отримання зізнань та інформації та достатніх повноважень судів щодо виключення доказів, отриманих з використанням катувань та інших форм поганого поводження, сприяє створенню атмосфери безкарності, за якої катування та інші види незаконного насильства перетворюються у рутинну практику. За даними національного соціологічного дослідження цього явища, проведеного Харківською правозахисною групою разом з Харківським інститутом соціальних досліджень, за рік правоохоронцями піддається різним видам незаконного насильства близько 600 тисяч мешканців України.

В серпні 2009 року було змінено керівника Державного департаменту з питань виконання покарань, і новий голова Департаменту Олександр Галинський публічно заявив, що буде будувати свою роботу у співпраці з громадськими правозахисними організаціями. Він навіть звільнив за побиття засуджених декількох керівників установ на вимогу цих організацій. 29 вересня були проведені в приміщенні Департаменту громадські слухання, присвячені правам засуджених в установах виконання покарань, які висвітлили дуже велику кількість проблем у забезпеченні прав засуджених і важкість їх вирішення.

Протягом другої половини 2009 року істотним був вплив  Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС. Сотні людей отримали допомогу від його працівників у поновленні порушених прав. Управління стало певним запобіжником порушень прав людини в МВС, завдяки його діяльності із моніторингу міст позбавлення волі, підпорядкованих МВС, в останніх були поліпшені умови утримання, що відзначається і експертами, і позбавленими волі

Загалом слід  констатувати, що в країні за певними винятками відсутня цілісна системна політика щодо покращення становища із правами людини і основоположними свободами. Намагання правозахисних організацій, окремих підрозділів і окремих державних службовців з МВС і Міністерства юстиції, Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права  покращити ситуацію мають наслідком певний прогрес, але політична криза, загальне ставлення політичних сил до прав людини як до чогось другорядного і незначущого порівняльно з політичною доцільністю не дають домогтися системних змін на краще

Підсумовуючи, ми змушені констатувати, що в країні за певними винятками відсутня системна політика щодо покращення становища із правами людини і основоположними свободами. Намагання правозахисних організацій, окремих підрозділів і окремих державних службовців з МВС і Міністерства юстиції, Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права покращити ситуацію мають наслідком певний прогрес, але політична криза, загальне ставлення політичних сил до прав людини як до чогось другорядного і незначущого порівняльно з політичною доцільністю не дають домогтися системних змін на краще.

Експертні оцінки дотримання прав людини в Україні (за 5-бальною шкалою)

1.   Достатня правова забезпеченість захисту прав людини в Україні  

Середня експертна оцінка: 2.30

(2.35 – перше півріччя, 2.25 – друге півріччя)
В Україні зберігається недостатньо високий рівень законодавчого забезпечення прав і свобод. У багатьох положеннях українське законодавство не відповідає міжнародним стандартам прав людини. Також бракує ефективних процесуальних норм, що встановлювали б належну процедуру реалізації багатьох прав і свобод.
Найбільше проблем в законодавстві пов’язані з діяльністю правоохоронних органів і судів.
В Україні відсутнє законодавче поняття „дискримінація”, а тим більше механізмів боротьби з дискримінацією.
Законодавство про об’єднання громадян не відповідає статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини.
У парламенті розглядалися низка законопроектів, що обмежують права людини. Зокрема, про мирні зібрання. Не були розглянуті необхідні проекти законів «Про громадські організації», «Правову допомогу», судову реформу. Був прийнятий надзвичайно небезпечний закон про вилучення землі для суспільних потреб.

2. Дотримання у суспільстві законів, що стосуються захисту прав і свобод   

Середня експертна оцінка: 1.90

(2.0 – перше півріччя, 1.80 – друге півріччя)
Не виконання законодавства та відсутність ефективних механізмів примусу такого виконання є однією з базових проблем. Законодавством нехтують на всіх рівнях влади від органів місцевого самоврядування до Президента та Прем’єр-міністра, законодавча, виконавча та судова гілка влади. Це зумовлено не чітким правовим регулюванням та відсутністю визначення чітких процедур реалізації багатьох прав і свобод. Проблемою є значною мірою те, що у особи немає ефективних механізмів примусити органи влади виконувати законодавство. Навіть отримавши рішення суду, людина не може захиститися, оскільки біля 70 % усіх рішень судів в цивільних, господарських та адміністративних справах не виконуються. Ця проблема визнана системною європейським судом з прав людини і визнається порушенням з боку України в біля 80 % справах, що розглядаються в цьому суді проти країни. Уряд продовжує щорічне порушення прав і свобод шляхом прийняття закону про державний бюджет, окремі положення якого потім щорічно скасовуються Конституційним судом України.
У другій половині 2009 року у зв’язку з виборами та епідемією грипу агострилися
суспільні конфлікти, що призвело до деякого збільшення порушень прав людини.

3. Ефективність діяльності державних органів та спеціалізованих інституцій, спрямована на захист прав і свобод людей 

Середня експертна оцінка 2.20

(2.20 – перше півріччя, 2.20 – друге півріччя)
Правоохоронні органи функціонують як каральна система з інквізиційним кримінальним процесом, в якому на системному рівні нехтуються права і свободи особи.
Достатньо слабкі повноваження омбудсмена та його пасивність у захисті прав і свобод зумовлюють незначну ефективність парламентського контролю за правами людини.
Громадські організації в своїй діяльності обмежені в діях застарілим законом про об’єднання громадян, що забороняє їм багато видів діяльності. Проте вони відіграють з кожним роком все більшу роль у формуванні державної політики в сфері прав людини.
Ситуація в МВС виглядала мозаічною: позитивні кроки з однієї сторони по контролю за органами внутрішніх справ поєднувалися з продовженням системної практики катування, жорстокого поводження, незаконних затримань, обшуків і вилучень приватного майна. МВС не відігравало центральної ролі роль у захисті особи від посягань на її життя, здоров’я та майно. Ефективність правоохоронних структур понижувалася високим рівнем корупції.

Серед різних інституцій, що їм належить стояти на захисті прав та свобод людей, найвищу оцінку отримало Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС (3.50) та громадські організації (2.50). Найнижчу оцінку отримала Національна комісія з питань суспільної моралі (1.25), яка обмежує права і свободи і взагалі не може вважатися інституцією, що захищає права людини. Низькі оцінка отримали також прокуратура (1.50), Міністерство внутрішніх справ (1.50).

4. Дотримання у суспільстві політичних прав і свобод (свобода мирних зібрань і свобода асоціацій, право на участь в управлінні, право обирати і бути обраним)

Середня експертна оцінка 2.80

(3.0 – перше півріччя, 2.60 – друге півріччя)
У країні зберігається достатньо високий рівень політичної свободи. Відсутні приклади переслідування осіб за політичні погляди.
Водночас восени 2009 рок Кабінет Міністрів змінив правила формування громадських рад при органах влади. Фактично створювати їх стало не можливо. Це істотно зменшило можливість неурядових організацій та громадян впливати на державну політику.

5. Дотримання у суспільстві громадянських прав і свобод (свобода думки, совісті і релігії, свобода поглядів, свобода слова, свобода інформації)

Середня експертна оцінка 2.32

(2.50 – перше півріччя, 2.15 – друге півріччя)
Достатньо позитивною є практика реалізації свободи мирних зібрань, хоча ситуація погіршилася у порівнянні з 2005-2007 роками.
Проте багато проблем є зі свободою об’єднань. Існують значні законодавчі обмеження діяльності об’єднань громадян, що зберігаються з 1991 року. Відсутня підтримка діяльності громадських об’єднань.
Частішають приклади переслідування активістів за громадську діяльність. У травні 2009 року було вбито екологічного активіста на порозі його будинку. У липні здійснено напад на іншого активіста. Напади здійснюються не з боку влади, а з боку злочинців, пов’язаних з корупцією, проте міліція не здійснила ефективного розслідування жодного такого нападу. Свобода об’єднань обмежується в сфері діяльності релігійних організацій, що підтверджувалося рішенням Європейського суду з прав людини.
У другій половині 2009 року виборча кампанія істотно вплинула на обмежила свободи слова в ЗМІ, з’явилося більше оплачених матеріалів у пресі. Також збільшилась кількість нападів на журналістів.

6. Дотримання у суспільстві особистих прав (право на життя, на захист від рабства, від катувань, від безпідставного арешту, затримання або вигнання, право на рівність перед законом, на справедливий суд, на приватність, на свободу пересування, право на притулок)

Середня експертна оцінка 1.77

(1.75 – перше півріччя, 1.80 – друге півріччя)
Реалізація цих прав є стабільно на незадовільному рівні. Катування, жорстоке поводження та безпідставні арешти є звичною практикою правоохоронних органів. Незважаючи на певні позитиви з боку МВС у цей період, значних успіхів досягнути важко без повноцінної реформи кримінального процесу та правоохоронних органів..

7. Дотримання економічних прав

Середня експертна оцінка 1.77

(1.75 – перше півріччя, 1.80 – друге півріччя)
Економічна криза загострила проблеми соціально-економічних прав. З однієї сторони збільшилось кількість незаконних дій з боку керівництва на підприємствах та установах, людей звільняли з порушенням законодавства, зменшилася заробітна плата. З іншої сторони, держава не виконувала соціальні-економічні права, визначені законами через відсутність коштів у бюджеті. Громадяни подавали численні позови до держави щодо відшкодування їм значних сум коштів. Тоді держава почала відмовлятися виконувати ці судові рішення. Сам етому тися українців звертаються до Європейського суду з прав людини щодо виплати їм присуджених судом коштів.

8. Дотримання культурних прав

Середня експертна оцінка 1.77

(1.75 – перше півріччя, 1.80 – друге півріччя)
Через відсутність коштів скоротилися всі проекти держави у цій сфері: скоротилася підтримка газет, закривалися бібліотеки. Книжкові магазини виселялися з приміщень. У країні взагалі відсутня системна політика щодо культурних прав.

9. Реальна можливість пересічного громадянина відстояти свої права у суді.

Середня експертна оцінка 2.65

(2.65 – перше півріччя,2.65 – друге півріччя)
Випадки, коли громадянину вдавалося відстояти свої права у суді, траплялися достатньо часто. Найменше таких випадків було у кримінальних процесах. Так, в середньому в країні щорічно приймається лише приблизно 60 виправдовувальних вироків у кримінальних справах, з яких половина скасовується вищими інстанціями. Інші права можливо захистити в залежності від чіткості правової позиції особи. Проте проблемою є те, що держава не виконує судові рішення, винесені проти неї в абсолютній більшості справ.

При обстоювання своїх прав у судах людина стикається з багатьма складностями. Основні:
1) надто велика тривалість судової процедури, що може тягнутися роками
2) невиконання судових рішень (офіційно понад 60 % рішень в цивільних справах ніколи не виконуються).
Також є великі проблеми з незалежністю суддів, корупцією та відсутності гарантії для отримання безкоштовної правової допомоги для малозабезпечених.

10. Дотримання у суспільстві рівних прав громадян, незалежно від статі, віку, стану здоров’я, раси, кольору шкіри, етнічної належності, мови, релігії тощо

Середня експертна оцінка 2.32

(2.50 – перше півріччя, 2.15 – друге півріччя)
В Україні існують серйозні проблеми з дискримінацією за віком та станом здоров’я. В умовах фінансової кризи часті звільнення з роботи відбувалися на дискримінаційному ґрунті. Також поширеною була дискримінація за етнічним походженням та сексуальною орієнтацією. Оскільки не існує ефективних законодавчих положень щодо цього, то людина є беззахисною.

11. Наявність у суспільстві проявів расизму та національної нетерпимості

Середня експертна оцінка 2.50

(2.75 – перше півріччя, 3.15 – друге півріччя)
Є певні групи, котрі зазнають систематичної дискримінації. Зокрема, роми та кримські татари. З іншого боку, кількість насильницьких злочинів на ґрунті національної ворожнечі у 2009 році зменшилося у порівнянні з 2007 та 2008 роками. Також зменшилася значно кількість антисемітських публікацій.

12. Стан захисту прав особливо уразливих соціальних груп (інвалідів, психічно хворих, наркотичнозалежних та таких, що мають ВІД/СНІД, хворих на туберкульоз, позбавлених волі тощо

Середня експертна оцінка 2.0

(2.0 – перше півріччя, 2.0 – друге півріччя)
Система соціального захисту уразливих груп не витримує критики. Кожного року уряд неправомірно законом про бюджет обмежує соціальні права вразливих груп населення. Ситуація істотно погіршилася в умовах фінансової кризи через відсутність фактичного фінансування багатьох прав соціально вразливих груп

Пропозиції експертів щодо поліпшення ситуації із дотриманням прав людини в Україні

1)                           Уряд має внести до парламенту проект Кримінально-процесуального кодексу, а парламент мав би його невідкладно розглянути та прийняти у найкоротші терміни. За цим має слідувати нові редакції Кодексу про адміністративні проступки, про прокуратуру та кримінального кодексу. Метою цих змін є зміна кримінальної процедури з метою захисту прав людини та усунення перешкод для ефективного проведення розслідування. Реформа має відбуватися у відповідності до Указу президента про концепцію реформування кримінальної юстиції, прийнятої у 2008 році.

2)                           Парламент має здійснити судову реформу, основою яких є законопроекти про статус суддів і судоустрій, прийняті парламентом у першому читанні і схвалені експертами Ради Європи.

3)                           На виконання пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі Іванов та інші проти України, держава зобов’язана до січня 2010 року розробити ефективні заходи для усунення проблем з виконанням судових рішень, особливо, в справах, де стороною є держава, державна установа чи підприємство.

4)                           Парламенту слід прийняти закон «Про громадські організації», котрий уряд має повторно внести до парламенту.

5)                           Парламент має розглянути проект закону про правову допомогу

6)                           Парламент має розглянути проект нової редакції закону про інформацію та проект нового закону про доступ до інформації.

7)                           Уряд повинен закласти в бюджет джерела фінансування всіх витрат, пов’язаних з реалізацією соціально-економічних прав громадян.

8)                           Міністерство юстиції повинно розробити та внести до парламенту закон про захист від дискримінації, про захист персональних даних, про зняття інформації з каналів зв’язку.

9)                           Відповідно до додаткового протоколу до Конвенції ООН проти катувань Україна повинна створити незалежний моніторинговий (превентивний) механізм контролю за місцями позбавлення волі, включно з лікарнями та інтернатами.

10)                       Президент має розробити та затвердити комплекс заходів для зменшення кількості катувань та жорстокого поводження.

11)                       Необхідно перетворити НТКУ на телерадіоканал суспільного телебачення. При чому канал має мати фінансову та адміністративну незалежність. Зокрема, його керівництво не може призначатися виключно органом влади, він має мати гарантовані захищені статті фінансування і не повинно бути підстав для дострокового звільнення керівництва каналу.