Єдиний засіб тиснути на Лукашенка це тиснути на Путіна

Попри те, що протести в Білорусі  проти  Лукашенка відбувалися і раніше – в 2010-му, 2015-му роках,  нинішні  демонстрації проти режиму  єдиновладного керівника країни є безпрецедентними. Про це в ефірі  UA:Перший сказав політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський.

«Зараз це безпрецедентно з однієї причини, що білоруську націю ніколи не намагалися розколоти, як намагалися розколоти Україну на  захід і схід. Білоруська нація консолідована, це гомогенне суспільство.  І коли там наростає протест – це протест абсолютної більшості. Цих людей не можна розколоти ані за мовною, ані за релігійною ознакою чи якоюсь іншою ознакою –  любові чи не любові до Росії чи Європи.  Тому якщо оцінювати ці протести з точки зору громадянина України, можна сказати що   дії Лукашенка лічені».

Але наскільки лічені? Це, на думку аналітика, залежатиме   від рівня відчуженості  чи, навпаки, лояльності білоруської поліції  до Лукашенка.

«Зараз, по суті,  змагаються дві сили –  зниження рівня терпіння білорусів до кривавого насильства і рівень готовності поліції бити і навіть розстрілювати людей. Останнього поки що не відбувалося, але Лукашенко тримає цей варіант про запас», – припускає Петро Бурковський.

Чи зможе міжнародна спільнота натиснути на Лукашенка і вплинути на ситуацію в Білорусі?  Єдиним  засобом тиснути на Лукашенка є тиск на Путіна, переконаний аналітик.

«Але ми бачимо на прикладі нашого Донбасу, що навіть десятки тисяч загиблих не примушують досі  Європу вводити санкції,  отруєння Навального теж не примусить, побиття людей у Мінську теж не примусить. Напевне, Європа чекає поки у Лукашенка з'явиться ядерна зброя, але тоді вже буде пізно вводити санкції», – наголошує Петро Бурковський. 

Більше про ситуацію в Білорусі, реакцію України на події в Білорусі, а також  якою може бути ціна невизнання Лукашенка дивіться у сюжеті Суспільної студії.