Чи вплине заборона Вконтакті на жителів Донбасу

У питанні заборони Україною російських соцмереж для мене стало несподіванкою, що абсолютна більшість експертів або підтримує, або переважно підтримує указ президента. І ця реакція контрастує з тим, що ми чуємо в медійному полі, де йде дуже гостра критика.

Тому варто розрізняти те, що ми чуємо в медійному полі, зокрема, в соцмережах, та думки експертів. Експерти здебільшого називають крок виправданим як з політичної, так і з безпекової точки зору. Ми не можемо вимагати заборони діяльності російських компаній, банків, торгівлі з Росією – все що у нас називається «бизнес на крови», і в той же час дозволяти діяльність російських компаній в сфері соцмереж. При тому, що всі прекрасно розуміють, що ці дані будуть використовуватися ФСБ.

Які у зв’язку з цим виникають застереження і проблеми? Насамперед, технічне питання: як забезпечити таку заборону. Крім того, існує проблема часу впровадження заборони. Більшість експертів говорять про те, що це потрібно було робити ще три роки тому. І тоді заборону було б легше пояснити людям інформаційно. Скажімо, після Дебальцево – у період загострення, коли було чітке усвідомлення російської агресії. Бо ми всі розуміємо, що ця агресія продовжується, що ситуація на сході загострюється, але інформаційно це все відбувається десь там, десь віддалено.

Звідси логічно випливає третя проблема: як пояснити цю заборону населенню. Вірніше, пояснити логічно і раціонально, можливо, й просто. А от з емоційної точки зору – це вже важче. «А чому? І чому саме зараз». Тому цей крок є виправданий, але він є запізнілий і є проблема з інформаційними комунікаціями.
Якщо говорити про реакцію жителів Донбасу, то не слід відокремлювати Схід від Півдня. Коли ми проводимо соціологічне опитування на Донбасі, наприклад, щодо ставлення до перспектив конфлікту, до того, чи йти на поступки Путіну, то тут (принаймні соціологія) не фіксує якоїсь істотної відмінності в позиції Донбасу. Це дуже важливо.

Але якщо ми ставимо якісь інші соціологічні питання, наприклад, про курс країни на приєднання до ЄС, точка зору жителів Донбасу відрізняється від решти України. Можна лише припустити, що на Донбасі буде більше критиків заборони російських соцмереж. Якщо ж брати прифронтові території, то там ситуація з інформаційною політикою ще складніша: вони потрапляють у сферу покриття телебачення "ДНР" і "ЛНР".

Ця заборона, безумовно, матиме вплив як на Сході, так і на Півдні. Але коли ми говоримо про інформаційне поле, маємо на увазі не тільки соцмережі. Ми маємо пам’ятати й про інші джерела інформації.

Я кажу про це дуже давно, в тому числі й на зустрічах з офіційними особами. З чого починаються новини на українських каналах? Вони починаються з виступів речників Міноборони, які монотонно розповідають нам про обстріли. «Нас обстріляли з такої зброї, все це заборонено, втрати такі, ми не відповідали».

Постає просте питання: такі повідомлення йдуть в плюс чи в мінус у період інформаційної війни? Нас обстріляли і ми нічого не зробили у відповідь. І ми безсилі. Ось приклад, як складається інформаційна картинка дня. Коли, надивившись таких повідомлень, ти потрапляєш на фронт, то бачиш іншу, більш оптимістичну картину. Але коли сидиш у Києві на дивані і дивишся ці новини, створюється зовсім інша картина. Тому  думаю, що така заборона обмежить можливості для російської пропаганди, але очевидно, що тільки цим кроком ми не виграємо.      

Ще один цікавий епізод: реакція Заходу і різних моніторингових організацій на заборону російських соцмереж в Україні. Ми бачимо, що організації, які займаються питаннями безпеки, наприклад, НАТО, розуміють безпекову вимогу для цього кроку. А якщо говорити про різні моніторингові організації, то вони починають заявляти про начебто загрозу свободі слова, цензуру в інтернеті і т.д. Думаю, що насправді це не так.

Якщо нам свого часу Захід не допоміг у збереженні територіальної цілісності, то ми маємо право використовувати різні методи, в тому числі й методи для опору в інформаційній війні з боку Росії. Але, з комунікативної точки зору, ми запізнилися. Це треба було робити раніше. Тоді було б легше пояснити цей крок не тільки всередині країни, а й у світі.