Медіа
Перегляди: 2022
7 жовтня 2016

Чи потрібен нам візовий режим із окупантом?

Ще у червні 2014-го року парламентська фракція ВО «Свобода» вимагала розірвати дипломатичні відносини із Росією законним шляхом. Про це йшлося у проекті постанови №4493. Крім того, націоналісти пропонували прийняти проект постанови №4962 щодо денонсації угоди між урядами України і Росії про безвізовий режим із країною-агресором.

В одному з інтерв’ю народний депутат-свободівець Андрій Іллєнко заявив, що: «Візовий режим з Росією треба було вводити ще 10 років тому, навіть ще задовго до війни. В програмі «Свободи» у нас цей пункт уже дуже-дуже давно. Тоді нам крутили пальцем коло  скроні і казали: «Як це, так ми ж стратегічні партнери, сусіди, друзі?» Але це треба було робити». Також він додав, що після окупації Росією українських територій треба було розірвати дипломатичні стосунки та «великий» договір про дружбу.

Екс-речник МЗС України та голова Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук прокоментував в одному із видань цю ситуацію: «Якщо б ми під час агресії Росії у 2014 році розірвали дипвідносини з Росією, весь світ це зрозумів би. Значна частина наших партнерів це підтримала би».

Не минуло й три роки, як інші політичні сили спохватилися і почали вимагати візового режиму із країною, через військову агресію якої щодня гинуть українці. Тож, чи потрібний Україні візовий режим із країною-окупантом? Як це вплине на Україну?

Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався із експертами: політологом, директором соціологічної служби «Український барометр» Віктором Небоженком та професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковим директором фонду «Демократичні ініціативи» Олексієм Гаранем.

Які наслідки матиме для України запровадження візового режиму з росіянами?

Віктор Небоженко: Різке створення бар’єрів, різке зменшення кількості українських нелегальних заробітчан, мігрантів, які працюють в Росії… А так в економіці ми вже дійшли дна, як зараз прийнято висловлюватися. І, в принципі, нам уже особливо з’ясовувати відносини з Росією немає чого. Уже, можливо, на наступному етапі, коли закінчиться війна, буде ріст економічних відносин. Ну от єдиний хто постраждає, так це група людей, які не  мають роботи в Україні і не можуть виїхати на Захід, зробити візу тощо. Вони потраплять у важке становище. Тому що відповідна реакція Росії буде – введення не квот, а віз для українців. І повторюю, що постраждає не якась інтелігенція, не родичі чиїсь, і не росіяни, а скоріш за все люди, які їздили на заробітки до Росії.

Тут теж є питання моральне і економічне. У людей немає роботи і вони їдуть в Росію. Але, з іншої сторони, йде війна. Виходить, що півсела воює на фронті з окупантом, а півсела – працює на нього в Росії.

Олексій Гарань: Я розумію цю ідею. Вона має очевидно моральні підстави. Дві країни перебувають у стані війни. В той же час, то є гібридна війна. І ми маємо враховувати, що дуже багато українців працює в Росії. Змушені працювати в Росії. І, очевидно, що якщо ми підемо на такий крок, то і Росія може піти на відповідний крок. Чим значно ускладнить перебування там наших заробітчан, які продовжують перебувати в Росії. Разом з тим я розумію, що з патріотичної точки зору важко виступати проти цієї поправки і є бажання її підтримати.

Чому так довго тягнули з питанням візового режиму?

Віктор Небоженко: Це зовсім незрозуміло. Це потрібно було зробити 2 роки тому. А зараз ні з того, ні з сього…  Ну це виглядає як популістський крок.

Я вважаю, що потрібно вводити візовий режим, тому що у нас тут працює величезна кількість людей, які є росіянами, особливо у засобах масової інформації, на популярних телеканалах. І, звичайно ж, введення візового режиму, хоч якось  дозволить їх контролювати.

Другий варіант – росіянам буде дуже тяжко їздити до Криму. Через Краснодарський край довго не поїздиш, адже є прямий потяг з Москви та інших міст. Все таки, це був би удар і по Росії також сильний. Але, повторюсь, це треба було зробити раніше, коли на нас напали.

Олексій Гарань: Очевидно, що можна було йти і на розрив дипломатичних стосунків. Але це треба було робити в період загострення – після Дебальцевого, після Іловайська, тобто, після вторгнення російських військ. А зараз не пікова фаза конфлікту. Якщо, не дай Боже, буде загострення конфлікту, тоді знову знайдуться підстави для розриву дипломатичних стосунків.

Можна розширювати санкції. Можна обмежувати діяльність російських банків в Україні. Я думаю, що це й треба було робити. Я за радикальні дії. Мені теж хочеться, щоб ми обмежили максимально наші стосунки з Росією.

Чи вплине введення візового режиму на ситуацію, що склалася на сході України?

Віктор Небоженко: Ні. Ніяк. Зіткнення військових – це рішення на досить високому рівні. Дипломатичні бар’єри чи канали тут не впливають. Я думаю, що не буде загострення ситуації. Літом будуть страждати росіяни, які будуть намагатися проїхати в Україну. Адже не кожного пустять, бо введення візового режиму означає певну реєстрацію за якимись критеріями людини із іншої країни. І, можливо, Україна буде виставляти свої критерії. І зрозуміло, що це не мають бути військовослужбовці, люди, які раніше помічені в антиукраїнській діяльності тощо. Це не так просто, але це треба зробити все одно.

Алла Федорченко, «Вголос»