Більшість українців бачать своє майбутнє в Україні. Чому влада розглядає дозвіл виїзду молодих чоловіків за кордон? – Олексій Гарань

Майже 83% українців хотіли б будувати своє майбутнє вдома – в Україні. Це показують результати нещодавнього опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова. Найвищу прихильність залишатися в країні демонструють люди старшого віку – серед респондентів віком понад 60 років «так» відповіли 91%. У групі 40–49 років цей показник становить 82,5%, а серед молоді 18–29 років – 71%.
Що мотивує  людей різних вікових категорій відповідати ствердно на  це запитання, в інтерв’ю Radio NV прокоментував Олексій Гарань, професор політології НаУКМА, науковий радник  Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. 

«Ми не ставили додаткового запитання „чому саме?“, але соціально-демографічна розбивка показує певні закономірності. Чим старша людина, тим більше вона хоче залишатися в Україні – і це зрозуміло: у літньому віці важко змінювати країну проживання. Молодь же відкрита до змін, хоче побачити інші країни, спробувати себе у різних сферах, прагне самореалізації», – зазначив науковець.

За словами Олексія Гараня, порівняння з довоєнними показниками свідчить про зростання патріотичних  настроїв.

«Середній показник зараз по Україні – 83%. До війни він становив 70%. Тобто зараз він суттєво вищий, ніж у 2020 році. А коли війна почалася, ця цифра складала ще більше – 88,5%. Тобто тоді зростання порівняно з довоєнним періодом становило 18%. Це суттєва динаміка.  Тобто очевидно, що  йдеться не про  достаток, а відчуття перспективи, відчуття того, що країна рухається вперед, в правильному напрямку», – пояснив науковець.

Водночас після 2022 року ця частка поступово знижувалася й нині зупинилася на рівні 83%. 

«Це сумарне  падіння на 5–6%  насправді не таке значне. Але воно є, і так само і в молоді. В  молоді менше, ніж в середньому, по країні, хоча теж багато –71%. Тобто, я думаю, це частково пов'язано  з тим, наскільки ти можеш реалізуватися. Якщо ти молодий і маєш ідеї – чи створені умови для їх втілення? Чи не буде фіскального тиску, чи не буде  тиску на твій  бізнес? Плюс коли ми чуємо під час війни про і корупцію  і неефективне використання коштів, це викликає внутрішній спротив, і  люди кажуть: “Так, ми хочемо спробувати себе за кордоном”», – розмірковує професор політології.

Попри ці виклики, Олексій Гарань вважає показники загалом обнадійливими:

«Ми постійно ставимо це запитання й бачимо динаміку. Якщо 83% українців навіть у час війни й непростих обставин хочуть будувати своє життя в Україні – це показний в цілому непоганий».

Але чи збереже молодь цю налаштованість, якщо їй відкриють можливості для виїзду за кордон? У продовженні розмови в етері Радіо NV професор політології  НаУКМА Олексій Гарань прокоментував ініціативу президента щодо дозволу виїзду чоловікам до 22 років:

«Це сказав президент, але чи буде ця норма ухвалена – невідомо, бо її лише внесено до Верховної Ради. І тут ситуація, як на мене, не дуже однозначна. З одного боку, можна поїхати за кордон, зокрема і на навчання. Але з іншого боку, ми розуміємо, що якщо йде війна, і молодь в цьому віці поїде на навчання, то дуже ймовірно, що вона потім буде лишатися там, за кордоном. Частина людей повертається після навчання за кордоном, але дуже ймовірно, що вони там лишаються.  Я не знаю, чим ця ініціатива зумовлена. Я не переконаний, тому я скажу, що дехто каже, що тут є популізм. Тобто ми, з одного боку, заручаємося голосами цієї молоді, ми заручаємося голосами на виборах батьків, які, можливо, не хотіли б, щоб їхні діти були мобілізовані. І я не знаю, чи це виправдано у цей момент, чи ні. Це складне питання. Але мені здається, що, якщо приймаємо таке рішення, ми тим самим збільшуємо ймовірність того, що молодь, значна частина, буде виїжджати».

Олексій Гарань також припускає,  що  влада могла мати на меті послабити протестний потенціал молоді, сприяючи виїзду активної молоді, аби вона не брала участі в акціях протесту.

«До речі, я навіть бачив такі міркування: за рахунок цього наша влада активну частину молоді намагається таким чином і виштовхнути за кордон. Не виштовхнути, але сприяти, щоб вона не брала участь [в акціях], бо побачили цей потенціал молоді, яка протестує.  Я, чесно кажучи, не люблю, коли кажуть картонковий [протест]. Мені здається, що термін трохи зневажливий. «Вийшли там із своїми картонками», але насправді це було щось. Це було свідчення громадянської зрілості і бажання змінити країну, щоб жити в цій країні, в якій ми хочемо жити. Я якраз думаю, що це дуже важливий момент», – ділиться думками науковець.

І водночас він  наголошує, що не варто применшувати значення таких виступів.

«Іноді намагаються сказати: „Вийшли нічого не знаючи, просто щоб покричати“. Я не прихильник використання лайки, але розумію, що хотіли сказати діти. І якщо хтось у владі грав у наперстки, то вони отримали відповідь», – акцентував Олексій Гарань.