Аж 17% українців. Що показало опитування Зеленського

Традиційно явка на місцевих виборах в Україні нижча за парламентські чи президентські, хоча насправді має бути навпаки, бо ми обираємо людей, які безпосередньо вирішуватимуть нашу долю. Але цих кандидатів ми достатньо погано знаємо. І радше за все, у багатьох випадках тут працює так звана «партійна ідентифікація». Нам подобається ця партія, тож ми голосуємо за цю партію. А далі, якщо говорити про кандидата, то ми його можемо навіть не знати і не ставити «пташечку». Тобто це свідчить про низьку обізнаність українців з перебігом кампанії на місцевому рівні. Ми дивимося ток-шоу, скандали про політику, вони зазвичай розгортаються на загальнонаціональному рівні, але менше приділяємо уваги місцевій політиці. А має бути навпаки.

Якщо говорити конкретно про цю кампанію, то тут зіграли роль два фактори.

Перший об'єктивний фактор — це епідемія коронавірусу. Люди роз'їхалися, хтось — на дачу, подалі від міст — розсадників інфекції. Хтось побоявся прийти на вибори. Хоча, як завжди, старше покоління залишилося активним, вдягло маски і дисципліновано пішло на вибори. Але цей фактор все одно вплинув на явку.

Другий і головний фактор — це розчарування людей політикою, порівняно з тією ейфорією та «зеленою хвилею», що було в 2019 році. Це достатньо суттєво зменшило явку виборців.

На виборах має вирішувати активна меншість

Але питання низької явки виборців не варто драматизувати. На виборах має вирішувати активна меншість. Якщо людина не хоче вирішувати свої проблеми, не хоче йти голосувати — це погано, але це — вибір людини. Тоді обиратимуть владу ті, хто ходить на вибори. Хоча в умовах низької явки зростає ціна кожного голосу, важить кожна десятка, кожна сотня голосів.

Голосування за чинних міських голів — це доволі передбачувана тенденція. На співвідношення локальних сил також вплинула епідемія коронавірусу, тому що центральна влада на самому початку вдалася до локдауну. Очевидно, що тоді перегнули палку. І на цьому зіграли місцеві мери, діюча місцева влада. Вони, до речі, більше змушені були брати на себе відповідальності в умовах пандемії. І це призвело до того, що люди почали говорити, що вони:

а) більш ефективно борються з епідемією, порівняно з центральною владою;

б) краще враховують інтереси місцевих громад. Бо центральна влада ухвалює рішення про локдаун економіки, не враховуючи відповідних наслідків.

Тобто мери перетворилися на героїв. А коли дійсно настала пора рішучих заходів, то центральна влада не змогла їх вжити, бо боялася підірвати свої позиції у протистоянні з місцевою владою. В результаті виявилося так, що саме місцева влада опинилася в ролі захисників простих громадян та місцевих громад від центральної влади. Хоча це не завжди так. А враховуючи результати, які отримала партія Слуга народу, можливості центральної влади залишатимуться обмеженими і після виборів.

Напередодні виборів соціологи любили давати «середню температуру по палаті» щодо популярності партій. Це корисно для слідкування за тенденціями, але це не враховує реальну ситуацію на місцях.

Зараз місцеві партії еліти продемонстрували свою силу. І ми побачили успіхи одіозних осіб, таких як Геннадій Кернес у Харкові та Геннадій Труханов у Одесі. З іншого боку — є успіхи у партії Володимира Гройсмана у Вінниці, Бориса Філатова і партії Пропозиція у Дніпрі, Вадима Бойченка — в Маріуполі. Тобто ситуація в кожній області сильно відрізнятиметься. Місцеві вибори дають нам мозаїчну картину, вона не буде єдиною для всієї України.

І з одного боку, це добре, тому що збалансовується тенденція до монополізації влади, яка була на центральному рівні після 2019 року. А з іншого боку — це може вести до такої своєрідної федералізації на місцях.

Важливо сказати, що оскільки в громадах понад 10 тисяч вибори відбувалися на партійній основі, це призвело до того, що в більшості рад не буде одної домінуючої сили, виникатимуть ситуативні альянси. Одна сила не зможе монополізувати владу.

Опитування Зеленського, яке супроводжувало місцеві вибори, є нерепрезентативним. Але як це буде подаватися Зеленським? Зараз навіть опозиційні телеканали повідомляють, мовляв, питання набрали 70−80% підтримки — за винятком вільної економічно зони (ВЕЗ) на Донбасі. Там думка розкололася — 46% на 46%. Думаю, що Зеленський говоритиме: дивіться, мої питання підтримані з такою великою перевагою. Але тут дуже важливо сказати, що це опитування не було репрезентативним ні по Україні в цілому, ні навіть для тих, хто пішов голосувати на місцевих виборах, бо значна частина людей його бойкотувала.

Дуже важливо звернути увагу на кількість тих, хто взяв участь у цьому опитуванні. Чомусь розповсюдилася дані, начебто в опитуванні взяли участь дві третини тих, хто прийшов на вибори. Насправді, якщо ми проаналізуємо цифри групи Рейтинг, то це — 46%. А тепер, враховуючи явку 37% отримуємо цифру аж 17% українців. Яка ж це репрезентативність? Це взагалі несерйозно.

Це було шоу, і, на жаль, це насправді відволікало увагу українців від реального вибору — «а за кого ми маємо голосувати?». Це опитування ще раз показало, що влада дбає про «фішечки», а не про суть. Воно насправді не допомогло Слугам народу, але Зеленський і його команда робитимуть хорошу міну при поганій грі. Зокрема їхній спікер Артем Гагарін, сказав, що проведення опитування «засвідчило жвавий інтерес українців до цього опитування».

Що ми побачимо далі? Далі нами будуть маніпулювати. Я думаю, що президент знову розповідатиме про те, що його питання були підтримані. Мене турбує, коли політика крутиться не навколо реальних проблем і прагнення їх вирішити. Слухайте, можна обговорити і ВЕЗ на Донбасі, і скорочення кількості депутатів, по канабісу я взагалі не бачу проблем, якщо в медичних цілях це потрібно, то вносьте це в парламент і ухвалюйте. Але ж не треба це перетворювати на шоу!