Христина Семерин,
дослідниця в Університеті Авґсбурґа (Німеччина) і журналістка, гостьова дослідниця в Університеті Індіани (США), Центрі східних студій (Польща), Північно-Західному університеті (США). Експертка Українського інституту книги (з 2020) й Українського культурного фонду (2021/22)
Культура – це критично важлива галузь, яка формує ідентичність і спільноту, відчуття культурної тяглості, пояснює сенс української боротьби проти Російської Федерації. Донині ця царина пронизана російським колоніалізмом і міфом про «велику російську культуру». Росіяни десятиліттями інвестували колосальні ресурси та просували пропаганду в міжнародному середовищі. Кінокритикиня Дарія Бадьйор слушно писала про відповідальність культури та її значення в сучасному суспільстві, політиці, війні: «Культура – це надскладна сутність, яку можна інструменталізувати так, що токсичність її викидів перевершить усі наші прогнози. Пересічний любитель культури у вакуумі поставить питання “А що такого? Культура не винна”. Дійсно, а що такого у виконанні Чайковського у філармоніях по всьому світі, паралельно з таким самим виконанням Чайковського симфонічним кремлівським оркестром на сцені біля розбомбленого російською армією вщент Маріупольского драматичного театру?».
Українська культурна спільнота бореться з колоніальною присутністю, злочинами й дезінформацією РФ на міжнародному рівні. З перших днів повномасштабного вторгнення вона вимагає культурних санкцій щодо країни-агресорки. Передусім закликає до бойкоту російського культурного продукту й російських діячів культури, відмови від культурної співпраці з РФ, російського спонсорства, а також домагається персональних та інституційних санкції в галузі культури.
Вимога культурних санкцій проти Російської Федерації
27 лютого 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики звернулося до світової спільноти. У зверненні міститься заклик до скасування російських та фінансованих Росією проєктів, заборони роботи російських культурних центрів у країнах-партнерах, відкликання російського спонсорства, скасування участі Росії у міжнародних культурно-мистецьких заходах, припинення співпраці з російськими митцями та артистами, які підтримують російську політику війни. Державне агентство з питань мистецтва та мистецької освіти ініціювало вимогу щодо культурних санкцій проти Росії, яку підписали українські й міжнародні дієвці культури та мистецтва. У жовтні 2022 року Міністр культури та інформаційної політики повторно звернувся з цього приводу до міжнародної спільноти. На початку 2023 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони про санкції щодо громадян Росії та України за підтримку російської війни. До списку потрапили 119 російських діячів і діячок культури.
Із закликом запровадити секторальні санкції проти РФ інституції звертаються до міжнародних партнерів. Український інститут закликав скасовувати участь і призупиняти членство Росії в будь-яких культурних ініціативах, розривати співпрацю з російськими представниками, відмовитися від російських грошей у культурі. Вимоги Українського культурного фонду схожі: зупинення співпраці з росіянами, членства й участі РФ у культурних заходах і мережах, усунення росіян із консультативних і наглядових рад. Литовська рада з питань культури однією з перших відреагувала на прохання не співпрацювати з росіянами. До культурних санкцій проти РФ доєдналися Словацький інститут кіно та Інститут мистецтва і театру Чехії. Європейська асоціація фестивалів призупинила спільну роботу з Російською Федерацією. Крім того, УКФ звернувся до ЮНЕСКО з проханням скасувати членство РФ в організації. Адже країна-терористка свідомо знищує культурну спадщину України і не дотримується норм міжнародного права.
Територія павільйону Росії, яка на Венеційському бієнале-2022 була порожньою. Світлина: Суспільне
Книговидавнича індустрія закликала світ бойкотувати російські книжки. До звернення долучилися Український інститут книги, Книжковий Арсенал, українське відділення PEN-клубу, Львівський міжнародний BookForum та українські видавництва, зокрема, Видавництво Старого Лева. Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів звернулася до Міжнародної асоціації видавців з проханням підтримати різнобічні санкції проти країни-агресорки. Український інститут книги і низка організацій висунули українській секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY) вимогу розірвати співпрацю з віцепрезидентом-росіянином і виключити російські секції з організації. На прохання України дванадцять інституцій культури в Литві, Латвії та Естонії закликали книжкові ярмарки у Лондоні, Франкфурті та Болоньї обмежити культурні зв’язки з РФ. Найбільший у світі Франкфуртський книжковий ярмарок, Болонський дитячий книжковий ярмарок та ін., Міжнародна конференція директорів книжкових ярмарків та 14 ярмарок у її складі призупинили співпрацю з РФ. Вже наприкінці березня 2022 року понад 70 міжнародних культурних організацій відмовилися від співпраці з країною-агресоркою. Докладніше про реакцію міжнародної спільноти можна читати в окремому матеріалі.
У березні 2022 року Державний комітет телебачення і радіомовлення через Міністерство закордонних справ розіслав листи до Міжнародного агентства ISBN, Міжнародного агентства ISMN, Міжнародного центру ISSN і Виконавчого комітету Консорціуму УДК[1] з пропозицією припинити співпрацю з Російською Федерацією. Було запропоновано позбавити РФ членства в цих міжнародних системах нумерації видань, а також припинити будь-які галузеві контакти з РФ.
Музикознавча спільнота України закликала іноземних колег призупинити будь-які контакти з російською культурою до кінця війни в Україні, а з російськими діячами і діячками співпрацювати лише за умови офіційного засудження російської політики щодо України і війни. Наприклад, співпрацю з росіянами припинили Мюнхенська філармонія і Паризька філармонія, Королівська опера в Лондоні, Роттердамський філармонійний оркестр та ін.
Українська кіноакадемія закликала до бойкоту російського кіно у міжнародному контексті. У заяві йдеться про припинення співпраці з виробниками російського кіно, виключення Російської Федерації з Eurimages[2] та країн-учасниць Європейської конвенції про спільне кіновиробництво, недопущення фільмів російського виробництва на міжнародні кінофестивалі, а також позбавлення акредитації FIAPF[3] на Московському міжнародному кінофестивалі. Ініціативу підтримала Європейська кіноакадемія, прибравши російські фільми з Європейської кінопремії у 2022 році.
Повернення привласнених РФ цінностей
Важливою частиною цього процесу є боротьба за український чи пов’язаний з Україною культурний продукт, привласнений під іменем «російського». Це частина загального деколонізаційного процесу. У світових музеях, галереях, театрах, архівах українське нерідко позначене як російське. Успішний приклад захисту українського мистецтва показала мистецтвознавиця Олена Семенік. Вона пише в міжнародні інституції й роз’яснює їм, чому той чи той експонат або ім’я належать до української, а не російської культури. Їй вдалося «повернути» українське ім’я 70 українським митцям із колекції американського Zimmerli Art Museum, п’яти художникам у каталогах Єврейського музею в Нью-Йорку, з-поміж яких Абрам Маневич, засновник Київської академії мистецтва (хоча в загальному описі зазначено, що він народився в Росії).
Виправлена біографічна довідка художника Іллі Рєпіна на сайті Метрополітен-музею. Світлина: вебсайт Metmuseum
Провідний музей США Метрополітен змінив біографічні довідки трьох художників з України: Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі та Іллі Рєпіна. Тепер вони позначені як українські, а не російські митці.
На своєму вебсайті Метрополітен-музей у довідці про Архипа Куїнджі додав інформацію про те, що в березні 2022 року художній музей Куїнджі в Маріуполі був зруйнований російським авіаударо м. Світлина: вебсайт Metmuseum
Директорка Одеського художнього музею Олександра Ковальчук домоглася, щоб Метрополітен-музей розмістив на своєму сайті інформацію про те, що росіяни зруйнували музей Куїнджі в Маріуполі. За повідомленнями медіа, міський музей Амстердама Stedelijk підписав Казимира Малевича художником, який народився у польській родині в Україні. Проте на сайті музею він все ще значиться як російський митець.
Спільнота бореться за виправлення помилкової класифікації і назв відомих творів як «російських». Художниця Маріам Найєм комунікувала з музеями про перейменування картини Едґара Деґа «Російські танцівниці» (1899).
Картина «Українські танцівниці» Едґара Деґа. Світлина: The National Ggallery
Насправді це серія робіт. Імовірно, художник написав її під враженням від танцівниць, які виступали у Парижі в кольорах українського прапора. Національна галерея Лондона, зрештою, переназвала картину «Українські танцівниці». Метрополітен-музей змінив назву на «Танцівниці в українській одежі».
Міжнародні гастролі, звернення, акції
Багато діячів і діячок культури їздять на гастролі за кордон, щоб збирати кошти на армію та допомагати цивільному населенню, поширювати інформації про війну, закликати до відповідальності РФ, консолідувати та підтримувати біженців, вести культурну дипломатію. Міжнародну увагу привернули виступи письменниці Оксани Забужко (наприклад, у Європарламенті), письменників Сергія Жадана, режисерки Ірини Цілик, кулінара й популяризатора української кухні Євгена Клопотенка та багатьох інших.
Ефективними є нагадування про війну та відповідальність Російської Федерації на міжнародних культурних подіях і заходах. Там збирається велика впливова авдиторія, яка не завжди цікавиться подіями в Україні. За час повномасштабної війни президент Зеленський мав промови на музичній премії «Ґреммі», кінофестивалі в Каннах, музичному фестивалі в Ґластонбері, відкритті «Берлінале-2023». На церемонію «Оскара» (2023), де переміг фільм про міфічну російську опозицію й Алєксєя Навального, його не допустили.
Критично важлива частина цієї боротьби перебуває на перетині права та культури. Це судові позови проти Російської Федерації різних груп зі сфери культури та креативних індустрій. Поки що в Міжнародному кримінальному суді є звернення України щодо знищення культурної спадщини в окупованому Криму, яке було надіслане до початку повномасштабної війни. Очевидно, що позовів буде багато. Росія вже зруйнувала чи пошкодила понад пів тисячі об’єктів української культури і культурної спадщини.
У довгостроковій перспективі основними методами культурного спротиву Російській Федерації є фахові міжнародні дискусії (наприклад, про російський імперіалізм та російсько-українські відносини), творення нових сенсів і дискурсів, збільшення української присутності й видимості в іноземному культурному просторі. Таке завдання стоїть перед культурною спільнотою та всіма її членами у відповідних сферах. Це вимагає осмислення місця української культури у світі, нашої ідентичності та унікальності, розвитку та розбудови мереж і зв'язків з міжнародною спільнотою, постійної роботи та відкритості до діалогу. Це тривала гра.
[1] Універсальна десяткова класифікація, або УДК – система бібліотечної класифікації документів, яку використовують в усьому світі для систематизації друкованих матеріалів.
[2] Eurimages, іноді «Єврімаж» – це фонд підтримки спільного кіновиробництва і прокату кіно при Раді Європи. Працює з 1989 року.
[3] Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів.
На панорамній світлині – створені спеціально для 59-го Венеційського бієнале роботи японського художника Такеши Муракамі «Україна: Війна та мир», покликані заявити про війну в Україні як про глобальну трагедію.
