МЕТОДОЛОГІЯ
Всеукраїнське опитування проведено Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у період з 29 листопада по 14 грудня 2024 року.
Методом face-to-face опитано 1518 респондентів віком від 18 років, які проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві.
У Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях – лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії.
Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі, коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами. Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року за віком, статтю, типом поселення.
Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,6%. Разом із тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.
Склад макрорегіонів:
Захід – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;
Центр – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, а також місто Київ;
Південь – Запорізька, Миколаївська, Херсонська та Одеська області;
Схід – Дніпропетровська, Донецька, Харківська області.
РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ
Думаючи про своє майбутнє, респонденти найчастіше відчувають надію (55%), тривогу (45%), оптимізм (29%), страх (26%) та розгубленість (26%). Порівняно з серпнем 2023 року та груднем 2023 року респонденти почали частіше повідомляти про такі негативні почуття, як страх (+11% за рік), розгубленість (+7% за рік), безвихідь (+6% за рік), тривогу (+6% за рік) і песимізм (+5% за рік), коли думають про своє майбутнє.
Молодші респонденти (18–39 років), думаючи про своє майбутнє, частіше відчували такі позитивні емоції, як оптимізм (+9%), інтерес (+9%) та впевненість (+6%), порівняно зі старшими (40+ років). Водночас рідше повідомляла про такі емоції, як страх (-8%), тривогу (-7%), розгубленість (-5,5%). Ця різниця особливо помітна, якщо порівнювати емоції наймолодшої вікової групи (18–29 років) із найстаршою (60+ років): оптимізм серед молоді зустрічається на 18% частіше, а тривога – на 16% рідше. До того ж молодь (18–29 років) є єдиною серед вікових груп, яка частіше відчувала не тільки надію (60%), а й оптимізм (38%) щодо свого майбутнього, ніж тривогу (36%) за нього.
Надія та тривога щодо свого майбутнього залишаються провідними почуттями респондентів незалежно від макрорегіону їхнього нинішнього проживання.
Респонденти, які умовно добре забезпечені фінансово та матеріально, частіше відчували оптимізм (+14,5%), надію (+12%), упевненість (+10%) та рідше відчували страх (-11%), думаючи про своє майбутнє, ніж бідні та вкрай бідні респонденти.
Абсолютна більшість респондентів (56%) святкуватиме цього року і Різдво, і Новий рік. Лише Різдво святкуватиме 11% опитаних, а лише Новий рік – 4%. Не святкуватимуть жодне з зазначених свят 11% респондентів і 18% ще не визначилися. Молодь (18–29 років) рідше (-10%) повідомляла, що не планує святкувати жодне зі свят, ніж респонденти, яким за 60 років.
Традиція святкувати тільки Різдво значно поширеніша (+17%) серед респондентів, які до повномасштабного вторгнення проживали у західних областях. Респонденти, що до повномасштабного вторгнення проживали у південних і східних областях, рідше повідомляли (-22%, майже половина всіх респондентів із цих макрорегіонів), що планують святкувати обидва чи одне зі свят. Це зумовлено як більшою часткою тих, хто впевнений, що цього року не святкуватиме (+10,5%), так і тих, хто ще не визначився (+12%).
Респонденти, що живуть за межею бідності, на 11% рідше святкують і Різдво, і Новий рік, ніж бідні чи умовно забезпечені респонденти.
Попри наратив, що святкування під час війни можуть дозволити собі лише люди, які далекі від її реалій і забули про неї, респонденти, що мають близьких людей, які брали/беруть участь у військових діях під час російсько-української війни, а також ті, чиї близькі перебувають на тимчасово окупованих територіях, так само часто святкуватимуть Новий рік і Різдво цього року, що й респонденти, які не мають таких близьких.
Більшість тих, хто святкуватиме хоча б одне зі свят, проведуть його в колі з іншими людьми (88%). На самоті планують святкувати 7% опитаних. Найчастіше це респонденти зі східних областей (+7%), порівняно з респондентами з інших макрорегіонів, а також вкрай бідні респонденти (+7%), порівняно з більш заможними респондентами.
Респонденти, які мають близьких людей, що брали/беруть участь у військових діях під час російсько-української війни, та респонденти, що мають близьких на тимчасово окупованих територіях, також планують в переважній більшості святкувати у колі інших, а не на самоті. Не залишаться на самоті під час свят й 87% тих, хто не зможе відсвяткувати Новий рік чи Різдво з тим, з ким би хотілося.
Загалом частка респондентів, які мають людей, з якими б хотіли провести свята, але вірогідно не зможуть цього зробити, становить 50,5%. Більше таких респондентів серед молоді (18–29 років) порівняно зі старшими віковими категоріями: 57% і 48%, відповідно. Респонденти, які мають близьких людей, що брали/беруть участь у військових діях під час російсько-української війни, і респонденти, що мають близьких на тимчасово окупованих територіях, на 18% та 9% частіше повідомляли, що мають людей, з якими б хотіли провести свята, однак вірогідно не зможуть цього зробити.
Серед респондентів, які мають бажану людину, з якою хотіли б відсвяткувати, однак не зможуть цього зробити, відносна більшість зазначає, що причиною цього є перебування близької людини у війську (39%) або за кордоном (38%).
Абсолютна більшість опитаних (73%) вважає, що Росія має виконати певні умови, аби Україна погодилася на початок мирних переговорів. Не згодні з цим 7% респондентів, і ще 20% – не визначилися з позицією щодо цього питання.
Серед умов, які, на думку респондентів, має виконати Росія для початку мирних переговорів, найчастіше згадуються припинення обстрілів українських територій, які наразі не є окупованими й де не ведуться бойові дії (54%), а також виведення Росією військ з усієї території України в міжнародно визнаних кордонах (46,5%).
Вкрай бідні та бідні респонденти були менш схильні (-9%) наполягати на виведенні Росією військ з усієї території України як передумови для початку мирних переговорів порівняно з умовно заможними респондентами.
Більшість опитаних (41%) вважає, що наступальна операція ЗСУ у Курській області (Російська Федерація) посилила шанси України досягти бажаного під час мирних переговорів. Однак частка респондентів, які не мають чіткої оцінки, теж значна – 35%. Переконані, що наступальна операція послабила переговорні позиції України, 24% опитаних.
Частка респондентів, які не погоджуються, що наступальна операція ЗСУ в Курській області посилила шанси України на переговорах, зростає з віком.
Найбільш негативно оцінюють наступальну операцію на Курщині респонденти з південних областей: 40% погоджуються, що вона послабила переговорні позиції України, 38% – вважають, що посилила. Серед респондентів зі східних областей частка тих, хто погоджується, що завдяки наступальній операції позиція України на переговорах посилилася, становить лише 38%, що нижче, ніж у центральних та західних областях. Це частково пояснюється більшою часткою респондентів у цьому макрорегіоні, які не мають чіткої позиції з цього питання.
Респонденти, які мають близьких, що проживають на тимчасово окупованих територіях, виявилися більш скептичними у своїй оцінці наслідків для переговорів наступальної операції ЗСУ в Курській області.
Порівняно з червнем 2023 року, на 14 відсоткових пунктів зросла частка респондентів, готових підтримати вступ України до НАТО у разі, якщо частка українських територій залишиться окупованою Росією. Наразі з цим згодні 47% опитаних. Не готові підтримати вступ до НАТО, якщо частина території України буде окупованою, 36%, що на 16 відсоткових пунктів менше, ніж у 2023 році.
Частіше про неготовність підтримати вступ до НАТО, якщо частина українських територій залишиться окупованою, повідомляли: респонденти, старші 50 років (40%); респонденти, які до повномасштабного вторгнення проживали у східних (36%), центральних (38%), південних (48%) областях; респонденти, які живуть за межею бідності (46%); респонденти, які мають близьких на тимчасово окупованих територіях (42%).
На думку 55% опитаних, найкращим варіантом гарантування безпеки для України є вступ до НАТО. Нейтральний статус, забезпечений міжнародними гарантіями, підтримує 12% опитаних. Із запропонованих варіантів найменш надійними з точки зору безпеки країни для респондентів виявилися позаблоковий статус України з обмеженням власних оборонних спроможностей і ставка винятково на власні сили зі збереженням оборонних спроможностей. Ці сценарії підтримало по 3% респондентів.
Найбільші розбіжності серед різних категорій респондентів спостерігаються у ставленні до вступу до НАТО та нейтрального статусу, забезпеченого міжнародними гарантіями. Вступ до НАТО частіше підтримують: респонденти, які до повномасштабного вторгнення проживали у західних (+31%) та центральних (+20,5%) областях; бідні (+16%) та умовно забезпечені респонденти (+18%); респонденти, які не мають близьких на тимчасово окупованих територіях (+16%). На противагу, нейтральний статус, забезпечений міжнародними гарантіями, частіше підтримують: респонденти, які до повномасштабного вторгнення проживали у східних (+9%) та південних (+9%) областях; респонденти, які живуть за межею бідності (+9%); респонденти, які мають близьких на тимчасово окупованих територіях (+8%).
60% опитаних вважають, що унеможливити повторну військову агресію з боку Росії здатен вступ України до НАТО. Серед інших оборонних стратегій, які можуть бути ефективними для захисту від повторного нападу Росії, респонденти також часто називали відновлення ядерного статусу держави (39%). Найменш ефективною із запропонованих стратегій, на думку респондентів, є створення демілітаризованої зони на лінії зіткнення незалежно від того, чиї війська будуть залучені до її контролю.
Респонденти, які до повномасштабного вторгнення проживали у східних областях, відчували більше труднощів під час визначення заходів, які могли б унеможливити повторну військову агресію з боку Росії, порівняно з респондентами з інших макрорегіонів.
Вступ України до НАТО та відновлення ядерного статус є найпоширенішими варіантами відповідей серед усіх респондентів незалежно від макрорегіону проживання до повномасштабного вторгнення, фінансового становища чи наявності близьких на тимчасово окупованих територіях. Найчастіше про відновлення ядерного статусу згадували респонденти, які до повномасштабного вторгнення проживали у південних областях: 61,5% порівняно з медіанним значенням у 37% серед решти макрорегіонів.
Підтримка вступу до Європейського Союзу досягла рекордного рівня за весь період моніторингу Фонду «Демократичні ініціативи»: 69% опитаних підтримують європейську інтеграцію України, що на 14 відсоткових пунктів більше, ніж у лютому 2022 року. Ідею не приєднуватися до жодного союзу підтримало 18% респондентів.
Респонденти від 18 до 49 років на 11,5% частіше повідомляли про підтримку вступу до Європейського Союзу порівняно з респондентами, яким за 50 років. Респонденти, які до повномасштабного вторгнення проживали у центральних та західних областях, на 16% частіше підтримували євроінтеграцію, ніж жителі південних та східних областей. Опитані, які живуть за межею бідності, на 18% рідше виступали за вступ України до ЄС, ніж бідні та умовно заможні респонденти.
