Олександр Вишняк: Або вибираємо, або протестуємо

Питаннями виборів сучасні мас-медіа цікавляться здебільшого тільки тоді, коли вибори на часі. Насправді ж рейтинги і минулих, і майбутніх виборів є наслідком багатьох чинників. Основний із них, окрім стану сучасного політикуму, — стан самого суспільства. Іншими словами, результати виборів залежать і від того, хто обирає, і від того, як обирають, і звісно, від того, за якими виборчими законами.

Загальнонаціональне дослідження, що його провели Фонд „Демократичні ініціативи” та фірма „Юкрейніан соціолоджі сервіс” (ЮСС) у жовтні, й опитування експертів, проведене Фондом „ДІ” у листопаді–грудні цього року, дають уявлення про те, в якому стані перебуває нині суспільство. Коментує результати дослідження керівник фірми ЮСС Олександр Вишняк.

„ДІ”: Тож як суспільство оцінює нинішній стан демократії в Україні?

О.В.: Стан демократії в Україні за 10-бальною шкалою, при якій середній бал становить “5”, оцінюється сьогодні як 5,2. Він дещо знизився порівняно з аналогічним опитуванням, яке ми проводили з Фондом „Демократичні ініціативи” у червні цього року. Однак він все ще вищий за той показник, який ми констатували за минулого режиму. Попри те, що громадяни оцінюють стан демократії в Україні середнім балом, майже дві третини з них — 63% опитаних — не задоволені нинішнім станом і тільки 25% задоволені ним. Крім того, 23% і з цих 25% задоволені в основному переважно, а не повністю. Це, на мій погляд, досить добра тенденція в суспільстві, яка свідчить про те, що громадяни бажають, аби демократії було більше, а не менше.

Демократію вважають найбільш бажаним типом устрою для України 54% опитуваних. Це більше половини при тому, що 14% не визначилися, а ще для 11% громадян байдуже, який режим — демократичний чи будь-який інший — пануватиме в України. І тільки 22% за певних умов підтримуватимуть авторитарний режим в Україні.

“ДІ”: Як оцінюють громадяни свою можливість впливати на рішення влади?

Відповіді на запитання, яким чином в демократичному суспільстві України громадськість може впливати на рішення органів влади і домагатися демократичних рішень від них, засвідчили, що демократія у нас, на жаль, ще формальна за своїм статусом. Найдієвішим впливом на владу респонденти вважають електоральний вплив. 3,7% вважають, що можуть щось змінити в країні тільки через вибори Президента, 35% — через вибори Верховної Ради, 28% — через вибори місцевої влади. Тобто електоральним шляхом. Щодо інших механізмів впливу, то вони оцінюються досить низько. Найвище з-поміж неелекторальних чинників впливу на рішення державних органів оцінюється участь у мітингах, демонстраціях і пікетах. Я би сказав, що люди відчувають свою силу тільки тоді, коли протестують, або тоді, коли обирають. А от такий метод впливу на рішення влади, як участь у діяльності політичної партії, вважають за дієвий лише 7%. Мало хто сподівається і на інші форми демократичної участі, які досить поширені у розвинених демократичних країнах. Отже, рівень демократії в Україні, принаймні у функціональному сенсі, ще досить невисокий. І все-таки мене порадував той факт, що участь у діяльності громадських організацій як метод впливу на владу відзначають значно більше громадян, ніж участь у діяльності політичних партій. Це свідчить про те, що громадські організації набувають певного впливу, незважаючи на досить слабку підготовленість законодавства, яке не вельми розширює їхню участь і у виборчих комісіях, і у самому виборчому процесі.

“ДІ”: Чи досліджували Ви питання, якому виборчому закону віддають перевагу виборці?

О. В.: Це питання ми вивчали в опитуванні експертів. Серед запропонованих видів виборчого закону, згідно з якими мають відбуватися вибори до Верховної Ради, експерти віддали перевагу тому, який діє сьогодні, — пропорційній системі, хоча і з деякими застереженнями щодо відкритості чи закритості списків. Я особисто вважаю, що для таких неоднорідних країн, як наша, звичайно, найкраща система — пропорційна. Але у багатьох європейських країнах перейшли до пропорційної системи за реґіональними партійними списками. Тоді у парламент потрапляють представники різних реґіонів України, а не так як сьогодні — понад 50% депутатів однієї партії з однієї області, а інші великі реґіони не представлені жодним представником цієї партії.

Інтерв’ю підготувала Ірина Філіпчук
 
 

^ Вгору