Проект “Перше вільне покоління українців — хто вони?”

Стислий виклад статей до презентації

Надія ДЮК, директор відділу Європи та Євразії Національного Фонду Підтримки Демократії (США)
ПЕРШЕ ВІЛЬНЕ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНЦІВ — ХТО ВОНИ?

У статті розкривається важливість і значення нового проекту “Перше вільне покоління українців — хто вони?” для наукового і політичного світу як у нових незалежних державах, так і на Заході. Проект є частиною більшого проекту під назвою “Наступне покоління молодих лідерів ключових пострадянських країн”, де під такими країнами розуміються Росія, Україна та Азербайджан.

Наголошується, що існує мало порівняльних досліджень стосовно політичної діяльності молоді в різних країнах, а таких даних потребують аналітики багатьох країн. Стосовно України, то дослідження показують, що нове покоління українців значно відрізняється від того, яке нині знаходиться при владі, і поширення інформації про те, що в Україні живуть і тверезі, цікаві, сильні, розумні люди, змінило б на краще імідж України у світі.

Автор також зазначає, що на відміну від радянських часів, зараз молодь є активним суб’єктом громадського життя. Зважаючи на зміни, які відбулися у пострадянському просторі, слід досліджувати, яких людей вони породили, як ці люди дивляться на світ, як бачать себе у ньому.

На загал, згідно результатів опитувань громадської думки, молодь більше підтримує демократичні цінності, проведення відкритої політики і не бажає повернення до тоталітарних цінностей і засад.

Вікторія БОНДАР, доцент кафедри соціології Національного університету “Києво-Могилянська Академія”
ПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті на підставі опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у травні 2001 року, аналізуються політичні орієнтації сучасної української молоді. Автор зазначає, що сучасна молодь України не занадто переймається політичними подіями, які відбуваються в суспільстві. Серед тих, хто цікавиться політикою, більше чоловіків та молоді з міста. Зацікавленість політичними процесами зростає з підвищенням рівня освіти. Молодь більше приваблює соціал-демократичний напрямок й організації екологічного та природоохоронного спрямування. Що ж до привабливості політичних діячів, то молоді люди надають перевагу В.Ющенку, і кількість його прихильників зростає з підвищенням освітнього рівня молоді. Вони вважають, що В.Ющенко та його прихильники – це саме та сила, яка здатна покращити ситуацію в країні.

Якщо говорити про те, якою людиною має біти політичний лідер, то необхідно зазначити, що молодь з вищою освітою та міська молодь бажають бачити його гнучким, спроможним домовлятися та йти на компроміси. Натомість, молоді люди з сільської місцевості та молодь з нижчим рівнем освіти хотіли б бачити жорстку, безкомпромісну, здатну навести порядок особистість.

Звертаючись до питання влади, молоді люди вважають за краще, аби влада була розподілена між Президентом, парламентом та незалежним судом. Серед тих, хто заважає розвиткові українського суспільства, молоді люди називають корумпованих чиновників, бюрократів, олігархів, а також Президента та комуністів. Стосовно проблем, що хвилюють сучасну молоду людину в Україні, то, насамперед, згадувалися питання, пов’язані з рівнем життя, екологією, корупцією, політичною кризою в суспільстві та рівнем злочинності.
Ірина БЕКЕШКІНА, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат філософських наук
МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ НА ВИБОРАХ–2002

У статті розглядаються особливості виборчої поведінки молоді. Показано, що ставлення молодих виборців до виборів не відрізняється від оцінок старшого покоління. Вважаючи участь у виборах своїм громадським обов’язком, молоді люди водночас не вірять у чесність виборів і у можливість через вибори поліпшити ситуацію у країні.

Електоральний вибір молодих істотно відрізняється від виборчих преференцій старшого покоління: молодь значно менше схильна голосувати за ліві партії, віддаючи перевагу правим та центристським політичним силам.

Політичні орієнтації молодших виборців, їхні уявлення щодо дій тих політичних сил, яких вони обрали до Верховної Ради, також істотно відрізняються від орієнтацій та сподівань виборців старшої генерації. Молодь майже одностайно підтримує ринкові перетворення; меншу підтримку знаходить серед молодих виборців й ідея приєднання України до союзу Росії і Білорусі; а от щодо дострокової відставки Президента Леоніда Кучми, істотних відмінностей у поглядах представників молодшого і старшого поколінь майже немає.
Андрій БИЧЕНКО, директор соціологічної служби Центру ім. О.Разумкова
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті проаналізовано результати трьох соціологічних досліджень, проведених соціологічною службою Центру ім. О.Разумкова у 2002 році. Метою аналізу було виявлення зовнішньополітичних орієнтацій молоді. Було проаналізовано такі аспекти громадської думки, як визначення пріоритету у зовнішньополітичних відносинах України, ставлення населення до ідеї можливого вступу України до Європейського Союзу та Російсько-Білоруського Союзу, а також деякі питання щодо ставлення до НАТО та перспектив співробітництва України з цією організацією.

Автор зазначає, що настрої молоді суттєво відрізняються від настроїв громадян старшого віку, які переважно не підтримують можливий вступ України до НАТО, а приєднання України до Європейського Союзу та Російсько-Білоруського Союзу мають приблизно рівне число прихильників.

Серед висновків, зроблених у статті основним був той, що головний зовнішньополітичний пріоритет української молоді — Європейський Союз. Це стосується і пріоритетного напряму зовнішньополітичних стосунків, і, особливо, ідеї вступу України до ЄС, яку підтримують дві третини української молоді. Така підтримка відчувається в усіх реґіонах.

Майже вдвічі меншу підтримку молоді має ідея вступу України до Російсько-Білоруського Союзу, до якої дуже прихильно ставляться молоді люди лише у східному реґіоні.

Ставлення молоді щодо можливого вступу України до НАТО є помірно позитивним.
Михайло МІЩЕНКО, завідувач відділу політичного аналізу та прогнозування Українського інституту соціальних досліджень, кандидат соціологічних наук
ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ КОГОРТ ДО ШЛЯХІВ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ

У статті розглядаються відмінності у ставленні до шляхів реформування економіки України представників молодшої та старшої вікової когорт. Показано, що представники молодшої вікової когорти частіше, ніж ті, кому більше 34 років, висловлюють підтримку ринкових реформ.

Більш високий рівень підтримки ними ринкової економіки значною мірою зумовлений кращою адаптованістю до нових соціально-економічних умов (вищим, порівняно із старшою віковою групою, рівнем добробуту, задоволеності життям).

Однак у молодшій віковій групі, на відміну від старшої, підтримка ринкового шляху розвитку економіки є переважаючою навіть серед “соціальних аутсайдерів” (осіб з низьким рівнем матеріального добробуту, безробітних, невдоволених своїм соціальним становищем, життям в цілому). Це свідчить про те, що підтримка ринкової економіки для молодшої вікової когорти стала певним “ідеологічним стереотипом”, тобто висловлювання на її користь часто є не результатом усвідомленого вибору, а наслідком слідування певним “ідеологічним стандартам”, які домінують у груповій свідомості.
Олена ЗЛОБІНА, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат філософських наук
УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ — УМОВИ ЖИТТЯ

У статті досліджуються умови життя сучасної української молоді за результатами загальноукраїнського опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України 2002 року. Виявлено кілька груп проблем. Це, насамперед, неспівпадіння між потребами та суб’єктивної оцінкою можливостей їх задоволення. Результати свідчать про домінування незадовільної оцінки молоддю власної спроможності задовольняти нагальні потреби. Порівняно із старшими віковими групами, молоді притаманний як вищий рівень домагань, так і вищий рівень активності, тому серед молоді вищий відсоток і незадоволений, і задоволених своїми можливостями.

Друга група суперечностей виникає між суб’єктивною незадоволеністю умовами життя та їх реальним рівнем. Молоді сім’ї краще забезпечені предметами тривалого користування, ніж решта опитаних. Водночас облаштованість побуту почасти співіснує з нестачею продуктів і товарів першої необхідності. У поєднанні цих суперечливих тенденцій формується загальна оцінка молоддю матеріального становища сімей переважно як середнього, порівняно із старшими віковими групами, які тяжіють до визначення його як бідного.

Третя група суперечностей характеризує неспівпадіння між бажаннями задовольнити свої потреби та можливостями молоді на ринку праці. Професійний та освітній потенціал молоді залишається невикористаним повною мірою внаслідок нестачі відповідних робочих місць.
Ганна СУХОДОЛЬСЬКА, експерт Центру соціальних експертиз
СТАВЛЕННЯ МОЛОДІ ДО ПРОБЛЕМ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті аналізуються результати дослідження “Стан розвитку громадянського суспільства в Україні”, проведеного Благодійним фондом “Інтелектуальна Перспектива” у серпні 2002 року, стосовно розуміння українською молоддю самого поняття громадянського суспільства, оцінки його теперішнього стану в Україні, а також ролі громадських організацій та ступеня їх впливовості на розвиток громадянського суспільства.

У результаті аналізу автор робить висновок, що майже половина української молоді при визначенні громадянського суспільства орієнтується на “Захід”: це “суспільство, в якому всі права і свободи громадян визначаються за міжнародними стандартами”. Переважна більшість опитаних визнають вагомість громадських організацій та об’єднань, надаючи їм не тільки пріоритетність в обстоюванні інтересів громадян, а й визнаючи їхню можливість впливати на законодавчі процеси та владні структури у державі.

Існування громадянського суспільства в Україні сьогодні підтвердила переважна більшість молодих респондентів.
Серед державних та недержавних структур найвпливовішими, на думку української молоді, є мафіозні та фінансово-промислові структури. Водночас значна частина опитаних визнає впливовість органів державної влади, причому найвпливовішим серед них є Президент.

Переважна більшість опитаної молоді впевнена, що громадянське суспільство в Україні має бути. Задля його розбудови, на думку більшості опитаних, в першу чергу слід вдосконалити законодавчу систему для здійснення необхідного контролю за дотриманням прав людини й громадянина в Україні.

Автор робить загальний висновок, що українська молодь прагне подолати проблему необізнаності про громадянське суспільство, про свої права і свободи як членів суспільства, й готова активно діяти заради розбудови такого суспільства в Україні.
 

^ Вгору