Медіа
Перегляди: 639
13 червня 2017

Не все пропало — у нас є багато успіхів

Професор Олексій Гарань запевняє: крім невдач після Революції Гідності, у нас є й чимало успіхів. Українці звикли нарікати: нічого не вдасться, ми все втратили, сподіватись на позитивні зміни не варто. Але такі висловлювання необгрунтовані. Є у нас і перемоги. На цьому наголошує професор НУ “Києво-Могилянська академія”, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань, який нещодавно побував і у США, і на українському сході, де триває війна, пише газета "Експрес". 

Пан Гарань поділився з нами думками про останні події у світі, що стосуються й України.  

— Минулого тижня відбулася зустріч президентів Франції та Росії. Хто, на ваш погляд, під час діалогу почувався впевненіше? І чому, власне, Макрон погодився зустрітись із Путіним?  

— Путін побував у французькій столиці під приводом відкриття виставки, присвяченої 300-річчю візиту Петра І до Парижа. Цей візит не мав офіційного статусу. Насправді Путін хотів їхати до Франції раніше -- ще за попереднього президента. Але Олланд відмовився зустрічатися з ним через дії Росії у Сирії. Тоді Путін вирішив: якщо не буде зустрічі з Олландом, це виглядатиме, як дипломатичний ляпас, тому не поїхав до Франції.   Тепер очільник Кремля виявив бажання зустрітися з Макроном, щоб показати (передусім росіянам), що Росія не перебуває у міжнародній ізоляції. Насправді ж певна ізоляція є. Бо відбуваються контакти, зустрічі Путіна з лідерами інших країн, але це не офіційні візити Путіна на Захід або керівників західних держав до Росії.  

— Чому ж Макрон все-таки пішов на цю зустріч?

— Це питання треба розглядати в контексті парламентських виборів у Франції, які відбудуться у червні. У цій країні — змішана форма правління. І хоч президент Франції за повноваженнями є найсильнішим у Західній Європі, важливо, щоб він мав більшість у парламенті. Бо якщо прем'єр-міністр належить до опозиційної партії, і уряд, відповідно, представляє інтереси інших сил, ніж президент, тоді ускладнюється взаємодія між двома центрами впливу. Опитування показують, що нова партія Макрона має хороші шанси на виборах, але є питання, чи ця партія здобуде одноосібну більшість. Найімовірніше — ні. Найімовірніше, це буде коаліційний уряд. Для Макрона дуже важливо показати іншим партіям і їхнім прихильникам дві речі: з одного боку — те, що він займає жорстку позицію щодо Росії та захищатиме французькі інтереси, з іншого — що в нього є прагнення до діалогу. Тут він керувався тією самою логікою, що й Меркель, яка недавно їздила на зустріч з Путіним до Сочі. Макрон чітко сказав: якщо ситуація на сході України погіршиться, то постане питання про посилення санкцій. Крім того, заявив про роль російської пропаганди у Франції. Зокрема, вказав, що телеканал "Russia Today" та інформаційне агентство “Sputnik” втручались у президентські вибори у Франції. Путін змушений був це вислухати. Макрон, як і Меркель, дав йому зрозуміти: так, ми готові до діалогу. Але до діалогу на наших умовах.  

— Нарешті поставлено крапку в ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Що це рішення означає для нас?  

— Ми пам'ятаємо консультативний референдум у Нідерландах, який мав насправді внутрішньоголландську природу. Це був референдум не про Україну, а про стосунки між Голландією і наднаціональним центром ЄС у Брюсселі. Але Росія вдало ним скористалася, щоб зупинити ратифікацію угоди, встромити нам палиці в колеса. Якби Нідерланди не ратифікували її, під сумнів було б поставлено не лише асоціацію між Україною та ЄС, а взагалі здатність Євросоюзу проводити скоординовану міжнародну політику. Тому закінчення цього процесу для нас є дуже важливим. Насправді відбулися дві вагомі речі: завершення ратифікації та безвізовий режим. Це перемога не лише нашої дипломатії, а наша з вами перемога загалом. До речі, це для нас і урок. Тому що в нашій внутрішньополітичній полеміці часто чуємо: “це зрада”, “все пропало”, “нічого в нас не вийде”. Насправді ратифікація угоди й безвізовий режим показали, що Україна може досягати своїх зовнішньополітичних цілей разом із європейськими партнерами. Не треба применшувати наших здобутків. Так, є багато такого, що нам не вдалося зробити після Революції Гідності, або такого, що робимо надто повільно. Але разом із тим ми маємо чим пишатися.  

— Деякі аналітики кажуть, мовляв, саміт Великої сімки засвідчив, що між США та ЄС надто багато суперечностей. Чи погоджуєтеся з такими висновками?  

— Згадаймо: коли на виборах у США переміг Трамп, багато хто вирішив, що “все пропало”, зважаючи на його суперечливі заяви щодо відносин з Росією, щодо Криму й так далі. Але експерти сказали: одна річ — заяви під час виборчої кампанії, інша  — дії Трампа після обрання. Тепер, коли ми бачимо позицію адміністрації Трампа щодо України, то вона зовсім не вкладається у кліше “все пропало”. На посадах і голови Пентагону, і помічника президента з нацбезпеки перебувають люди, які чітко заявили, що Росія — загроза для світу. Коли ж нині говорять про суперечності між США та Європою, то передусім мають на увазі розбіжність поглядів щодо виконання Паризької угоди про глобальне потепління. Країни Великої сімки вважають, що угода має діяти, а Трамп дистанціюється від неї (остаточне рішення має бути найближчим часом, але навіть в разі виходу США з угоди цей процес займе ще років зо два). Саме це зумовило заяву Меркель про те, що ЄС має покладатися, насамперед, на себе. Але якщо говорити про НАТО, то ситуація зовсім інша. Трамп не ставить під сумнів потребу функціонування альянсу. Водночас послідовно заявляє, що європейські союзники мають збільшити внесок у НАТО до узгоджених раніше 2% свого ВВП. І виглядає на те, що європейські країни вкладатимуть більше до оборонного бюджету Північноатлантичного альянсу.


Оригінал: Експрес

Top