Коментарі
Перегляди: 395
8 лютого 2017

Качинському: залиште Бандеру історикам Детальніше читайте на УНІАН

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»

Партія «Право і Справедливість» — це право-консервативна, ба навіть право-популістська політична сила. А однією з домінуючих рис цієї партії є апеляція до національних почуттів. У Польщі ця партія зараз контролює і уряд, і парламент, і посаду президента.

Діяльність партії «Право і Справедливість» сьогодні критикується в Європі, зокрема, її внутрішньополітична діяльність: спроби домінування на польській політичній арені, спроби поставити під свій контроль і ЗМІ, і конституційний суд.

Якщо говорити про апеляцію до національних почуттів поляків, то такі настрої будуть стосуватися не тільки України, але й європейської інтеграції. Бо це своєрідна гра на національних почуттях. Відносини з Україною стають заручниками внутрішньополітичної ситуації в Польщі і заручниками ідеологічної програми «Права і Справедливості».

Зрозуміло, якщо одна зі сторін не сприймає історичних трактувань іншої сторони. Це трапляється в історії багатьох країн: герої одних часто є злочинцями для інших. Але ці проблеми слід віддати історикам, а не політикам.

Заяви польського Сейму, зокрема, з приводу Волинської трагедії, заяви Ярослава Качинського, а також загальне наростання антиукраїнських настроїв у Польщі, безумовно, грають на руку Російській Федерації

Всі попередні десятиріччя українсько-польські відносини будувалися саме на цьому. До цього доклалися свого часу і польські, і українські дисиденти, які будували платформу єдності України та Польщі, щоб історія, яка дійсно була складною і кривавою в українсько-польських стосунках протягом століть, не впливала на сучасні стосунки. Навпаки, українсько-польське примирення мало стати основою для майбутніх стосунків у цій частині Європи за прикладом німецько-французького примирення. Вслід за дисидентами цю лінію продовжили «Солідарність» і «Рух», а потім і лідери двох країн — після приходу до влади «Солідарності» та здобуття Україною незалежності. І це стало основою для міждержавних стосунків. Результатом цього стало примирення, декларації про примирення, які приймалися і президентом Кучмою, і президентом Квасьнєвским, і українським та польським парламентами. І це було взаємне примирення.  

Заяви польського Сейму, зокрема, з приводу Волинської трагедії, заяви Ярослава Качинського, а також загальне наростання антиукраїнських настроїв у Польщі, безумовно, грають на руку Російській Федерації. Більше того, в той час, коли Росія веде агресію проти України, такі дії сприймаються нами, м’яко кажучи, як підрив позицій України на міжнародній арені.

Нагадаю, що покійний брат Ярослава — Лєх Качинський — за часів свого президентства проводив чітку лінію, спрямовану на дружбу з Україною, навіть попри те, що позиція Ющенка з історичних питань була вельми неоднозначною. Тому те, що зараз робить Ярослав Качинський, певною мірою навіть суперечить тому, що робила «Право і Справедливість», коли президентом був Лєх Качинський.

Як на це слід реагувати українцям? Передусім, не треба втягуватися у «війну пам’яток». Український парламент не приймав заяв у відповідь на польські заяви. Єдине, що з’являлося у нас, — це заборона на в’їзд до України меру Перемишля. Але ця заборона була тимчасовою, і зараз вона знята.

Що стосується руйнування польських пам’яток в Україні… Якщо є в Україні якісь радикали, то вони є маргіналами, і саме так їх потрібно сприймати. Більше того, я не виключаю, що це свідомі провокації, організовані «третьою стороною». А ми прекрасно розуміємо, хто саме може бути цією «третьою стороною».

Як на це слід реагувати українцям? Передусім, не треба втягуватися у «війну пам’яток»

Нам також слід зважати на те, що Степан Бандера справді є неоднозначною постаттю, м’яко кажучи. Ми маємо про це пам’ятати, ми не повинні його ідеалізувати у історичній пам’яті. Так склалося, що і Бандера, і вояки ОУН, і вояки УПА стали героями в історії України, адже це люди, які вели війну за українську незалежність.

Чи були в складі цих організацій злочинці? Я думаю, що були і здійснювали в тому числі етнічні чистки на Волині. Оскільки злочинці були у складі різних організацій під час війни. Зрештою, «Армія Крайова» теж здійснювала злочинні акти. Але важливість і патріотизм цієї організації у Польщі ніхто не ставить під сумнів, навіть якщо серед її командирів були і такі, що здійснювали етнічні чистки на Волині.

Коли ми спілкуємося з європейцями, слід пам’ятати: те, що для нас є цілком зрозумілим, для деяких європейців важко збагнути, або їм це треба довго пояснювати. Наприклад, гасло «Україна — понад усе!», в яке ми не вкладаємо нічого поганого, ми не стверджуємо, що це спрямовано проти інших націй — ні, абсолютно! Але якщо цю фразу дослівно перекласти німецькою мовою, це звучатиме як «Ukrainе über alles» — те, що для німців і всього світу є жахливим спогадом. Тобто деякі речі сприймаються по-різному різними націями і в різних ситуаціях.

Що стосується власне слів Ярослава Качинського про те, що «з Бандерою Україна в Європу не увійде», то слід зважати на те, що на Заході нюансів історії війни не знають і не розуміють всієї складності питань про Бандеру і ОУН

УПА воювала за незалежність України, — це однозначно. Вона воювала і проти радянського Союзу, і проти німців, і проти польських партизан, — це теж правда. Так само і «Армія Крайова» воювала проти УПА за контроль над Західною Україною, яка для поляків є «кресами», східною Польщею. Краще акцентувати увагу на тих моментах, коли поляки і українці діяли разом, у тому числі, коли разом діяли «Армія крайова» і УПА — у боротьбі з комуністичними диктатурами. Саме на цьому варто наголошувати і будувати нашу політику, виходячи з того, що нас зближує, а не з того, що роз’єднує. Що стосується власне слів Ярослава Качинського про те, що «з Бандерою Україна в Європу не увійде», то слід зважати на те, що на Заході нюансів історії війни не знають і не розуміють всієї складності питань про Бандеру і ОУН. Схематично для європейців це тоталітарні націоналісти, які певний час співпрацювали з фашистською Німеччиною. Треба дуже довго пояснювати європейцям, що це була політика за принципом «ворог мого ворога — мій друг», що найбільшим колабораціоністом був Сталін, що дуже швидко ОУН перейшла до боротьби з нацистською Німеччиною тощо. Тому, на мій погляд, оптимальна стратегія полягає в тому, що ми маємо обережно підходити до історичної пам’яті. Ми маємо відновлювати історичну справедливість щодо бійців ОУН-УПА, в тому числі в наших підручниках. Ми будемо святкувати День захисника Вітчизни 14 жовтня — на Покрову, що вважається символічною датою створення УПА. Але деякі речі не мають випинатися, на них не має робитися акцент. Адже, якщо ми вийдемо в Польщі і вдягнемо футболку з Бандерою, це абсолютно не сприйматиметься поляками і буде розцінюватися як провокація. Тому нам слід думати, як і що проводити, а не «йти бульдозером», «стінка на стінку».

УНІАН

 


 

Останні новини з категорії Коментарі

Алексей Гарань: Обмен пленными – этот как раз тот вопрос, по которому стороны могут договориться об уступках

Алексей Гарань считает, что Медведчук не сможет стать национальным лидером, но может оказать влияние на часть избирателей.
19 листопада 2017

Переважають економічні страхи: соціолог розповіла, чого бояться українці

Після агресії Росії в 2014 році різко з'явився і зріс страх військових дій.
16 листопада 2017

Политизация политики памяти — один из компонентов действий польской стороны

Алексей Гарань рассказал Главреду, кому и чем выгоден украинско-польский конфликт по историческим вопросам.
14 листопада 2017

На сегодняшний день победу в "схватке" с Каталонией одержал официальный Мадрид

Но вопрос со стремлением региона к независимости не решен, считает Алексей Гарань.
7 листопада 2017
Top