Ірина Бекешкіна
Коментарі
Перегляди: 431
15 вересня 2017

Ірина Бекешкіна: Безглузді рішення влади приводять її до цугцвангу

Про абсурдні дії влади, а саме те,  навіщо вона зробила Саакашвілі героєм, соціолог розмірковує у своєму  блозі на "Новому времени".

 

Я вважаю ситуацію навколо Міхеїла Саакашвілі дуже кепською. Мене, чесно кажучи, лякає, коли влада приймає безглузді рішення, що приводять її до цугцвангу, і незрозуміло: а що робити далі? Очевидно, коли приймається якесь рішення, слід передбачати  наслідки, результат. Я можу зрозуміти, чому було прийняте рішення позбавити Саакашвілі громадянства – очевидно, емоційне, очевидно, увірвався терпець, очевидно, образа взяла гору. Але ось на питання «Навіщо?» у мене немає відповіді. Пік його популярності в Україні давно минув, рейтинг партії був нижчий за 2%, і він поступово перетворювався на маргінальну фігуру – так, гучну, скандальну, але не небезпечну для влади. Ну і навіщо потрібно було робити з нього героя?

Саакашвілі  максимально використовуватиме тих, хто використовуватиме його

Події на кордоні взагалі нагадують театр абсурду. Ну як можна замінувати територію, яка постійно перебуває  в полі зору прикордонників? Навіщо взагалі було влаштовувати це шоу на кордоні і створювати скандальну відеокартинку, бажану на всіх телеканалах, і не тільки українських? Чому б не піти в цій ситуації найпростішим шляхом і під час проходження контролю просто забрати паспорт? Безглуздість рішень просто лякає.

Що в результаті? Думаю, рейтинги Саакашвілі та його партії підуть вгору. Електоральні соціологічні опитування показують, що половина населення не має партійних уподобань: вони або взагалі не збираються йти на вибори, або не визначились із вибором. Запит на «нових політиків» досить високий. Звичайно, Саакашвілі вже не такий і «новий». Але, з іншого боку, в ситуації «прориву» він публічно, на всю країну, проявив себе як людина абсолютно безшабашна, яка змітає на своєму шляху будь-які перешкоди, – якості, затребувані  сьогодні серед частини населення. І цей радикалізм досить затребуваний зараз і серед частини українського суспільства, втомленого від відсутності бажаних змін і різко негативно налаштованого проти влади взагалі, проти президента – особливо. Ось цих людей Саакашвілі може «перетягнути» на себе.

З іншого боку, він же особисто не може ні балотуватися на президентських виборах, ні брати участі в  парламентських. І тому очевидне бажання політичних лідерів з опозиції скористатися несподіваним везінням і заманити Саакашвілі у ролі союзника. Кому це вдасться? Поки складається враження, що Юлії Тимошенко. Та це й зрозуміло, вона –серед електоральних лідерів, і «зазивалок» у неї побільше. Наскільки тривалим буде це союз – сказати важко, адже непередбачуваність – одна з характерних особливостей Саакашвілі.

Чи можливий новий Майдан? Навряд

У той же час зрозуміло, що об'єднання політичних сил, які опонують президентові, навряд чи буде тривалим і стійким: у них спільний електорат, тому взаємна конкуренція неминуча. Тому «Шенгенський квартет» не стане подобою «Канівської четвірки» – відразу за президентськими виборами мають відбутися парламентські, і для успіху на парламентських виборах партії необхідно, щоб її лідер максимально «розкрутився» під час президентської виборчої кампанії.

І так, під час президентської кампанії Саакашвілі, який не може бути кандидатом, буде корисний – і мотор, і рупор, і водночас не конкурент! Однак чи прораховувався варіант, а що буде на виборах парламентських? Чи не забере політична сила, в назві якої буде «Саакашвілі» такі потрібні відсотки від учорашніх союзників? Життя показало, що вдячність – це не та якість, яка властива колишньому грузинському президентові.

Втім, усі ці роздуми мають сенс, якщо Саакашвілі залишиться в Україні. Що зробить влада? І що необхідно зробити? Не знаю. Особливість цугцвангу в тому і полягає, що правильних рішень просто немає.

Що зробить Саакашвілі? Як не дивно, але тут дії «того, кого важко спрогнозувати» спрогнозувати якраз легше. Він буде максимально використовувати ситуацію, організовувати протестні акції, брати участь у всіх можливих шоу, максимально використовувати тих, хто, в свою чергу,  використовуватиме його. Зрештою, у нього немає іншого виходу та інших можливостей для політичного майбутнього.

Чи можливий новий Майдан? Навряд. Поки влада обережна, пам'ятаючи, що справжній Майдан почався не з протесту студентів, а з їхнього побиття.

Хоча не можна виключати радикально-екстремістських акцій, тим більше, що дехто по сусідству міг би і посприяти такому розвитку подій.

Нарешті, хотілося б порадити деяким нашим політикам, що з азартом підраховують дивіденди від несподіваного подарунка від влади у вигляді розбурханого Саакашвілі, не забувати рахувати і втрати країни. І зайнятися чим-небудь кориснішим для держави, наприклад, спрямувати  свої зусилля на ухвалення  вкрай необхідних для країни законів і проведення необхідних для країни перетворень.

А Саакашвілі? Він справді комусь цікавий? Мені – ні. Щоправда, доводиться слухати через специфіку професії. Але, їй-богу, краще б сходити до цирку.

 

Top